≈тапи перебудови та њњ насл≥дки дл¤ ”крањни
¬з¤вши за основу суттЇв≥ зм≥ни та зрушенн¤, що в≥дбулис¤ у процес≥ самоусв≥домленн¤, розстановки та взаЇмод≥њ пол≥тичних сил у сусп≥льств≥, пер≥од з кв≥тн¤ 1985 р. по серпень 1991 р. можна под≥лити на к≥лька етап≥в.
≤ етап (кв≥тень 1985 - с≥чень 1987 р.) - визр≥ванн¤ пол≥тичного курсу перебудови. ” кв≥тн≥ 1985 р. на ѕленум≥ ÷ ѕ–— було проголошено курс на прискоренн¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни: ≥нтенсиф≥кац≥¤ економ≥ки, прискоренн¤ науково-техн≥чного прогресу, актив≥зац≥¤ Ђлюдського фактораї, перебудова управл≥нн¤ та плануванн¤, удосконаленн¤ структурноњ та ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики, п≥двищенн¤ орган≥зованост≥ й дисципл≥ни, пол≥пшенн¤ стилю д≥¤льност≥, обірунтуванн¤ кадрових зм≥н. ѕеретворенн¤ на початковому етап≥ не були системними ≥ стосувалис¤ передус≥м економ≥ки.
ѕерш≥ результати в економ≥ц≥ були обнад≥йливими, що зм≥цнювало в кер≥вництва над≥њ на швидке пол≥пшенн¤ житт¤ звичними командними методами. –еформац≥йн≥ акценти дедал≥ б≥льше починали зм≥щуватис¤ з економ≥чноњ сфери в пол≥тичну. ” лютому 1986 р. XXVII з''њзд ѕ–— прийн¤в Ђнову редакц≥юї програми парт≥њ, з ¤коњ було усунуто завданн¤ побудови основ комун≥зму, проголошено курс на удосконаленн¤ соц≥ал≥зму. ћ.√орбачов висунув два принципов≥ гасла: Ђгласн≥стьї ≥ Ђширока демократ≥¤ї, ¤к≥ суттЇво вплинули на подальший розвиток сусп≥льних процес≥в.
ќдним з головних здобутк≥в гласност≥ стала л≥кв≥дац≥¤ Ђб≥лих пл¤мї ≥стор≥њ завд¤ки поверненню пол≥тично дискрим≥нованих ≥мен, л≥тературно-мистецьких твор≥в, наукових праць; вписуванню в ≥сторичний контекст замовчуваних факт≥в, розкриттю ран≥ше заборонених тем, розширенню джерельноњ бази ≥сторичних досл≥джень; ширшому ознайомленню з прац¤ми закордонних досл≥дник≥в; розгортанню дискус≥й навколо вузлових ≥сторичних проблем, залученню через публ≥цистику до осмисленн¤ сусп≥льних процес≥в широкого загалу; по¤в≥ плюрал≥зму думок, ламанн≥ стереотип≥в, нов≥й ≥нтерпретац≥њ в≥домих факт≥в та процес≥в, переоц≥нц≥ д≥¤льност≥ ≥сторичних ос≥б; осмисленню сучасност≥ через призму ≥сторичного досв≥ду.
ѕершою звернулас¤ до ≥стор≥њ художньо-публ≥цистична думка. ¬сл≥д за московськими виданн¤ми - Ђћосковскими новост¤миї, Ђќгонькомї, ЂЌовым миромї, Ђ«наменемї, Ђќкт¤бремї у цей процес включалас¤ украњнська преса - ЂЋ≥тературна ”крањнаї, Ђ∆овтеньї, Ђ”крањнаї та ≥н. ѕ≥д пером ё.ўербака, ¬.„емериса, ≤.÷юпи, ћ.∆улинського, ¬.ѕахаренка, —.Ѕ≥локон¤, ¬.—≥кори та ≥нших автор≥в окреслювалис¤ ран≥ше викреслен≥ з ≥стор≥њ стор≥нки, виринали ≥з забутт¤ ≥сторичн≥ постат≥. “ак почала приходити в сусп≥льство ≥нформац≥¤ про добу визвольних змагань 1917-1920 pp., про колектив≥зац≥ю, суперечливий характер сусп≥льного розвитку в 20-30-т≥ рр. ’’ ст., голодомор 1932-1933 pp., стал≥нськ≥ репрес≥њ та ≥н.
«в≥льненн¤ слова, переважанн¤ емоц≥й над аргументами спричинили значну пол≥тизац≥ю громад¤н, наростаючу ≥деолог≥чну пол¤ризац≥ю сусп≥льства. ѕороджений гласн≥стю плюрал≥зм думок дедал≥ б≥льше вступав у протир≥чч¤ з пановою системою, що диктувало необх≥дн≥сть радикальноњ пол≥тичноњ реформи - забезпеченн¤ повновладд¤ –ад, демократизац≥ю механ≥зму влади, формуванн¤ багатопарт≥йност≥ тощо.
ѕочаток перебудови надзвичайно суперечливий. « одного боку, це був час втрачених можливостей, адже за сильноњ влади можна проводити радикальн≥ реформи, проте в≥дсутн≥сть узгодженоњ ч≥ткоњ концепц≥њ реформуванн¤, слабк≥сть реформац≥йного ¤дра в парт≥њ не дали змоги п≥ти цим шл¤хом. « ≥ншого боку, нав≥ть тод≥ перебудова мала позитивн≥ насл≥дки: р≥шуч≥ зм≥ни в зовн≥шн≥й пол≥тиц≥, розгортанн¤ ≥ зм≥цненн¤ гласност≥.
Ќайхарактерн≥ш≥ риси першого пер≥оду: 1) джерелом реформаторських ≥мпульс≥в - пол≥тичний центр держави; 2) вич≥кувальна позиц≥¤ апарату парт≥йно-державних орган≥в; 3) визр≥ванн¤ потреби в пол≥тичних узагальненн¤х та ч≥тк≥й програм≥ перебудови; 4) законсервован≥сть, ≥нертн≥сть, зор≥Їнтован≥сть на пол≥тичний центр сусп≥льноњ думки.
¬ ”крањн≥ перебудовч≥ процеси зб≥галис¤ ≥з загальносоюзними. ќднак вони мали ≥ своњ особливост≥: упов≥льнений темп розвитку; пор≥вн¤но низький р≥вень активност≥ населенн¤; тривале збереженн¤ при влад≥ староњ брежнЇвськоњ ел≥ти; в≥дсутн≥сть в≥двертого насилл¤ ¤к засобу вир≥шенн¤ внутр≥шн≥х проблем; перетворенн¤ „орнобильськоњ трагед≥њ з еколог≥чного чинника сусп≥льного житт¤ на потужний пол≥тичний.
„естно говор¤, ¤ уже не читаю материал, который скидываю... по этому, за этот можете не говорить: "—пасибо, —ивчик"...
