ѕосиленн¤ системноњ кризи рад¤нського сусп≥льства
в пер≥од "застою"
—кладне становище народного господарства в середин≥ 60-х рр. ’’ ст. вимагало негайних ≥ глибоких економ≥чних та соц≥ально-пол≥тичних реформ. ѕленум ÷ ѕ–—, що в≥дбувс¤ у вересн≥ 1965 p., прийн¤в постанову "ѕро покращенн¤ управл≥нн¤ промислов≥стю, вдосконаленн¤ плануванн¤ та посиленн¤ економ≥чного стимулюванн¤ промислового виробництва", ¤кою визнав за необх≥дне л≥кв≥дувати ради народного господарства ≥ повн≥стю п≥дпор¤дкувати п≥дприЇмства загальносоюзним ≥ союзно-республ≥канським м≥н≥стерствам, побудованим за галузевим принципом. ÷е означало втрату контролю республ≥канських ур¤д≥в над б≥льш≥стю завод≥в ≥ фабрик, ¤к≥ знаходилис¤ на територ≥¤х союзних республ≥к. ѕ≥сл¤ реорган≥зац≥њ абсолютна б≥льш≥сть украњнських п≥дприЇмств стала п≥дпор¤дковуватис¤ центральним м≥н≥стерствам ≥ в≥домствам.
Ћ≥кв≥дац≥¤ раднаргосп≥в зм≥цнювала централ≥стськ≥ тенденц≥њ в –ад¤нському —оюз≥, посилювала монопол≥зм, що в умовах науково-техн≥чноњ революц≥њ стало додатковим чинником деградац≥њ економ≥ки. —итуац≥¤ ускладнювалас¤ в≥дсутн≥стю пол≥тичних перетворень, демократизац≥њ сусп≥льного житт¤. Ќатом≥сть розпочалас¤ повзуча реакц≥¤, т¤ж≥нн¤ до адм≥н≥струванн¤, страх перед новац≥¤ми.
ќчевидн≥сть зриву комун≥стичного м≥фу через низьк≥ економ≥чн≥ показники змусила парт≥йно-державн≥ структури вдатис¤ до новоњ теоретичноњ концепц≥њ. XXIV з''њзд ѕ–— висунув новий терм≥н "розвинутий соц≥ал≥зм" - вищий тип людськоњ цив≥л≥зац≥њ, дос¤гнутий лише в —–—–, "перех≥дний етап до комун≥зму". Ћише всеб≥чне удосконаленн¤ трансформуЇ його в комун≥зм, побудова ¤кого в≥дкладаЇтьс¤ на невизначений час.
Ќарод всерйоз не сприймав так≥ пол≥тичн≥ гасла парт≥йних ≥деолог≥в. ÷ей перех≥д супроводжувавс¤ посиленн¤м держави, всупереч ученн¤м ћаркса ≥ Ћен≥на про поступове "в≥дмиранн¤ держави". «начно зростала роль парт≥њ ¤к "кер≥вноњ та спр¤мовучоњ сили сусп≥льства". Ќа вс≥ пол≥тичн≥ посади рекомендувалис¤ лише комун≥сти. ѕарт≥йн≥ ком≥тети дуже часто виступали ¤к органи управл≥нн¤, що дублювали (≥ п≥дм≥н¤ли) рад¤нськ≥ та господарськ≥ органи. —ама структура парт≥йних орган≥в допускала поЇднанн¤ њх пол≥тичних ≥ господарських функц≥й. ѕочинаючи з нижчих ланок аж до ¬ерховноњ –ади, перш≥ особи в≥дпов≥дних парт≥йних ком≥тет≥в обиралис¤ до виконавчих орган≥в в≥дпов≥дних –ад. ≤ навпаки, њх кер≥вники, будучи членами ѕ–—, пост≥йно обиралис¤ до складу кер≥вних ланок парторган≥в. ѕарт≥йн≥ ком≥тети, особливо обласн≥, республ≥канськ≥ передус≥м займались економ≥чними проблемами.
¬ибори до –ад мали другор¤дне значенн¤, оск≥льки реальна влада концентрувалас¤ в руках парт≥њ, њњ л≥дери в≥д першого секретар¤ ÷ до секретар¤ райкому були фактичними господар¤ми на своњх територ≥¤х, ≥гноруючи принципи народовладд¤, зосередили в своњх руках ус≥ важел≥ управл≥нн¤. ¬иконкоми –ад перетворились у владу "нижчого" рангу, п≥дпор¤дковану парт≥йним органам у вир≥шенн≥ вс≥х, нав≥ть нескладних питань. ѕ≥зн≥ше це було узаконено затвердженою ¬ерховною –адою ”–—– 20 кв≥тн¤ 1978 р. новою онституц≥Їю республ≥ки. ƒо нењ вперше у конституц≥йн≥й практиц≥ було внесено положенн¤ про компарт≥ю ¤к "кер≥вну ≥ спр¤мовуючу силу сусп≥льства, ¤дро њњ пол≥тичноњ системи", ¤ка визначаЇ генеральну перспективу розвитку сусп≥льства, л≥н≥ю внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ пол≥тики.
” 1972 р. першим секретарем ÷ ѕ” став ¬.ўербицький ≥ вище кер≥вництво ”–—– перетворилось у пров≥нц≥йну адм≥н≥страц≥ю, ¤ка одностайно схвалювала й повн≥стю п≥дтримувала пол≥тику союзного центру. ќпинившись перед складними сусп≥льними проблемами, парт≥йно-державна верх≥вка стала шукати њх вир≥шенн¤ в поверненн≥ до адм≥н≥стративних метод≥в управл≥нн¤, у зм≥цненн≥ командноњ системи, у подальшому догматичному протиставленн≥ плану ≥ ринку.
70-80-т≥ рр. ’’ ст. позначилис¤ наступом центру на нац≥ональн≥ ≥нтереси республ≥к, посиленн¤м централ≥стських тенденц≥й. Ўвидко зростав бюрократичний апарат, а стан справ у народному господарств≥ пог≥ршувавс¤. ” роки застою - пер≥од правл≥нн¤ генерального секретар¤ ÷ ѕ–— Ћеон≥да ЅрежнЇва, управл≥нський апарат дос¤г у –ад¤нському —оюз≥ г≥гантських масштаб≥в - майже 100 союзних ≥ 800 республ≥канських м≥н≥стерств ≥ в≥домств! ј зг≥дно з≥ статистичними даними к≥льк≥сть ос≥б, зайн¤тих у сфер≥ управл≥нн¤, с¤гнула 18 м≥льйон≥в.
÷ентрал≥зована система плануванн¤ ≥ розпод≥лу матер≥альних ресурс≥в часто не спрацьовувала, що призводило до перебоњв у забезпеченн≥ ресурсами, товарами та ≥нших стих≥йних б≥д бюрократичного веденн¤ господарства. –езультатом такоњ економ≥чноњ пол≥тики став т¤жкий ф≥нансовий стан, пост≥йний деф≥цит товар≥в ≥ продукт≥в народного споживанн¤, послуг, залишалас¤ також невир≥шеною житлова проблема.
« метою виправленн¤ кризових ¤вищ у с≥льському господарств≥ у травн≥ 1982 р. пленум ÷ ѕ–— висунув продовольчу програму, реал≥зац≥¤ ¤коњ мала прот¤гом 8 рок≥в забезпечити населенн¤ крањни основними видами продовольства. јналог≥чна програма, оголошена всенародною справою, була запроваджена ≥ в ”крањн≥. ¬≥дпов≥дно були зб≥льшен≥ кап≥таловкладенн¤ в с≥льське господарство, але затратна колгоспно-радгоспна система не змогла ефективно використати надан≥ державою кошти. ” цей пер≥од в≥дбуваЇтьс¤ значний в≥дт≥к с≥льського населенн¤ в м≥ста, що призвело до деф≥циту робочоњ сили в аграрному сектор≥. јпарат управл≥нн¤ с≥льським господарством у структур≥ райвиконком≥в у 60-х рр. ’’ ст. нараховував у середньому 20 ос≥б. «ростанн¤ в умовах застою у с≥льському виробництв≥ св≥дчило про тотальне посиленн¤ бюрократичних тенденц≥й в управл≥нн≥ аграрним сектором економ≥ки. „исленн≥ управл≥нськ≥ структури все б≥льше в≥дривалис¤ в≥д села.
” 70-80-т≥ рр. ’’ ст. багатства ≥ трудов≥ ресурси ”крањни на св≥й розсуд використовував центр. ѕершочергова увага надавалас¤ важким галуз¤м машинобудуванн¤. Ўтучн≥ мор¤ ≥ водойми затопили близько 1 млн. га родючих земель. ” результат≥ концепц≥њ "малоперспективних" населених пункт≥в у 1972-1986 роках в ”крањн≥ зникло 1502 села. ÷е привело до запущенн¤, руњни наддн≥пр¤нських с≥л.
ѕрот¤гом короткого часу в ”крањн≥ будувалос¤ атомн≥ електростанц≥њ, що загострило еколог≥чну ситуац≥ю в республ≥ц≥.
¬≥йськово-промисловий комплекс (¬ѕ ), сформований в —–—–, був додатковим фактором централ≥зац≥њ рад¤нськоњ економ≥ки. ¬≥н мав тенденц≥ю до необмеженого зростанн¤, розширенн¤ пол≥тичного впливу, п≥дпор¤дкуванн¤ своњм ≥нтересам цив≥льних структур. –озростанн¤ в≥йськового сектора економ≥ки до г≥пертрофованих розм≥р≥в поставило ≥нш≥ сфери виробництва, особливо випуск товар≥в народного споживанн¤, у кризове становище.
ѕосилювавс¤ несправедливий розпод≥л у сусп≥льств≥. ¬ерхи, утворили власну закриту систему постачанн¤ продовольства ≥ промислових товар≥в, що не знала деф≥цит≥в ≥ спекул¤тивних ц≥н, систему кращих л≥карень, санатор≥њв, панс≥онат≥в, будинк≥в в≥дпочинку, мисливських господарств, спец≥альних с≥мейних дач, будинк≥в ≥ т.д.
ќтже, в 70-80-т≥ рр. ’’ ст. народне господарство ”–—– вступило в смугу глибокоњ кризи, основу ¤коњ становило прагненн¤ парт≥йно-державного кер≥вництва будь-що зберегти у недоторканому вигл¤д≥ стару систему державного управл≥нн¤. риза породжувала опозиц≥йний, дисидентський рух у сусп≥льств≥.
