–ух ќпору громад¤н ”крањнськоњ –—– проти н≥мецьких окупант≥в та њх союзник≥в на територ≥њ ”крањни у 1941Ц1944 роках, орган≥зований рад¤нськими та парт≥йними органами, в тому числ≥ Ч Ќ ¬—. «агальна чисельн≥сть украњнських партизан≥в, переважно ≥з цив≥льних громад¤н, становила в 1941Ц1943 роках Ч в≥д 5 до 30 тис¤ч б≥йц≥в, в 1944 роц≥ Ч в≥д 30 до 50 тис¤ч б≥йц≥в.
ѕередумови
ќрган≥зац≥¤ руху опору в ”крањн≥ у 1941Ц1942 рр. була пов''¤зана з величезними труднощами. онцепц≥¤ в≥йни Ђмалою кров''ю на ворож≥й територ≥њї, що панувала напередодн≥ в≥йни, не передбачала д≥¤льност≥ партизанських загон≥в та створенн¤ належноњ людськоњ, збройноњ та матер≥альноњ бази дл¤ функц≥онуванн¤ в умовах окупац≥њ.
ѕроте, реальн≥ под≥ѓ 1941 року скоригували плани веденн¤ в≥йни. ¬ прифронтов≥й зон≥ при кожному рад¤нському райв≥дд≥л≥ м≥л≥ц≥њ з добровольц≥в, патр≥отично налаштованих ос≥б непризовного в≥ку, або таких, що з р≥зних причин непридатн≥ були до стройовоњ в≥йськовоњ служби, створювались так зван≥ Ђвинищувальн≥ батальйониї, ¤к≥ оборон¤ли тил ƒ≥ючоњ арм≥њ в≥д ворожих шпигун≥в та диверсант≥в, що масово засилались супротивником (в основному з числа колишн≥х сп≥вв≥тчизник≥в-ем≥грант≥в), та в≥д м≥сцевих крим≥нальних елемент≥в, а також Ч забезпечували в координац≥њ з в≥йськами Ќ ¬ƒ належний рад¤нський пор¤док в прифронтов≥й смуз≥ в умовах в≥йни. ѕ≥сл¤ в≥дступу „ервоноњ јрм≥њ на сх≥д, певна к≥льк≥сть озброЇних винищувальних батальйон≥в, що не встигла в≥д≥йти з арм≥йськими п≥дрозд≥лами на сх≥д, залишалась на окупован≥й територ≥њ свого району. —л≥д прийн¤ти до уваги пад≥нн¤ в≥ри в могутн≥сть –ад¤нського —оюзу серед населенн¤ та деморал≥зац≥ю серед комун≥ст≥в-п≥дп≥льник≥в на той час. ƒе¤к≥ члени колишн≥х винищувальних батальйон≥в Ќ ¬ƒ п≥шли в глибоке п≥дп≥лл¤, ≥нш≥ були викрит≥ н≥мц¤ми й розстр≥л¤н≥ або завербован≥ до √естапо. «годом, комун≥сти-п≥дп≥льники, ¤ким вдалос¤ вижити зум≥ли наладити зв''¤зок з командуванн¤м „ервоноњ јрм≥њ та з њњ допомогою почали зорган≥зовувати п≥дп≥льно-партизанськ≥ групи. Ќадал≥ ц≥ партизанськ≥ п≥дрозд≥ли поповнювались б≥йц¤ми „ервоноњ јрм≥њ, котр≥ попали в оточенн¤, та цив≥льними людьми, що в такий спос≥б намагалис¤ чинити оп≥р н≥мецьким каральним групам, об''Їднувались в партизанськ≥ з''Їднанн¤, створювали ц≥л≥ партизанськ≥ зони та райони, в ¤ких д≥¤ла рад¤нська влада та правила б≥льшовицька ≥деолог≥¤.
¬ р¤дах украњнських рад¤нських партизан≥в були колишн≥ в≥йськовослужбовц≥ –—„ј. ¬ ”крањн≥ знаходилась величезна к≥льк≥сть полонених червоноарм≥йц≥в. ћайже вс≥х полонених н≥мц≥ тримали в шталагах Ч концентрац≥йних таборах дл¤ в≥йськових. Ќевелик≥й частин≥ з ц≥Їњ категор≥њ ос≥б вдавалось вирватис¤ з полону, ≥нод≥ завд¤ки активним д≥¤м малих загон≥в ”ѕј, ¤к≥ атакували н≥мецьк≥ табори дл¤ в≥йськовополонених щоб зв≥льнити своњх побратим≥в. олишн≥ в≥йськовослужбовц≥ –—„ј т≥кали в с≥льську м≥сцев≥сть ≥ там намагалис¤ пристосуватис¤ до житт¤. «годом вони поповнювали р¤ди партизанських загон≥в (не лише рад¤нський, але й ”ѕј), оск≥льки дл¤ багатьох б≥йц≥в це була Їдина можлив≥сть продовжувати в≥йну з ворогом ≥ чинити оп≥р в≥йськовим п≥дрозд≥лам н≥мецькоњ арм≥њ.
„астина червоноарм≥йц≥в, ¤к≥ у 1941 роц≥ в≥дстали в≥д своњх частин, але не потрапили в полон, ос≥дали у селах п≥д р≥зними легендами. ” багатьох випадках це був командний склад „ервоноњ јрм≥њ, найб≥льш п≥дготований до веденн¤ активноњ боротьби проти загарбник≥в. «годом вони також поповнювали р¤ди рад¤нських партизан≥в.
“акож в л≥сах знаходилось багато дезертир≥в, ¤к≥ залишили частини „ервоноњ јрм≥њ та зовс≥м не збирались воювати у склад≥ рад¤нських партизанських загон≥в. –ад¤нськ≥ партизани п≥д проводом командир≥в Ќ ¬ƒ ф≥зично знищували цих людей ¤к злочинц≥в або ¤к ворог≥в рад¤нського ладу. ƒосить часто на власний розсуд рад¤нських командир≥в в категор≥ю Ђворог≥в рад¤нського ладуї записували мирне населенн¤ окупованих н≥мц¤ми територ≥й, що не бажало в≥ддавати рад¤нським партизанам харч≥. “ому нер≥дко рад¤нськ≥ партизани вдавалис¤ до пограбуванн¤ й мародерства та проводили каральн≥ операц≥њ проти Ђнепок≥рногої мирного населенн¤ ”крањни[1][2]
