∆овтневий переворот 1917 року у ѕетроград≥ започаткував еру пануванн¤ одн≥Їњ з найжахлив≥ших ≥деолог≥й XX стол≥тт¤, метою ¤коњ була св≥това соц≥ал≥стична революц≥¤. јле на той час б≥льшовики ще не мали значного впливу на населенн¤. ¬ибори до ¬серос≥йських ”становчих «бор≥в, ¤к≥ в≥дбулис¤ в листопад≥ Ч грудн≥ 1917 року, показали, що в –ос≥њ б≥льшовик≥в п≥дтримуЇ т≥льки 25 в≥дсотк≥в виборц≥в. ¬ ”крањн≥ за б≥льшовик≥в в≥ддали своњ голоси б≥л¤ 10 в≥дсотк≥в виборц≥в, у той час ¤к за украњнськ≥ парт≥њ Ч 75 в≥дсотк≥в.
ƒл¤ пол≥пшенн¤ свого становища в ”крањн≥ б≥льшовики, ¤к≥ вбачали в ÷ентральн≥й рад≥ основного суперника в боротьб≥ за владу, почали шалену пропагандистську кампан≥ю. ÷ентральна рада змальовувалась ¤к контрреволюц≥йна, буржуазно-нац≥онал≥стична, антинародна орган≥зац≥¤. „ерез б≥льшовик≥в ”крањни проводилась ≥де¤ переобранн¤ ÷ентральноњ ради на ¬сеукрањнському з''њзд≥ –ад шл¤хом забезпеченн¤ на ньому необх≥дного б≥льшовикам складу делегат≥в.
яскравим ви¤вом агресивност≥ ≥ класичним зразком революц≥йноњ демагог≥њ ѕетрограда щодо ”крањни став "ћан≥фест украњнському народу з ультимативними вимогами до ”крањнськоњ –ади" в≥д 3 грудн¤ 1917 року. ¬ ньому говорилос¤, що ÷ентральна рада "веде двозначну буржуазну пол≥тику", ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в небажанн≥ –ади скликати ¬сеукрањнський з''њзд –ад. «винуваченн¤ було надуманим, бо згаданий з''њзд мав в≥дкритис¤ 4 грудн¤ ≥ про це знали в ѕетроград≥. ѕринизлива форма ультиматуму була необх≥дною дл¤ збройного втручанн¤ у внутр≥шн≥ справи ”крањни.
«''њзд представник≥в роб≥тник≥в, арм≥њ сел¤н (¬сеукрањнський з''њзд –ад) в≥дкривс¤ 4 грудн¤ 1917 року в иЇв≥. ¬ його робот≥ вз¤ло участь понад
2,5 тис¤ч≥ делегат≥в. Ѕ≥льшовики, опинившись у значн≥й меншост≥, зрозум≥ли, що њм не вдастьс¤ зд≥йснити державний переворот. ¬исловивши обуренн¤ ультиматумом, з''њзд висловив повну п≥дтримку ÷ентральн≥й рал≥.
” цих умовах б≥льшовики залишають кињвський з''њзд ≥ њдуть до ’аркова, де 11Ч12 грудн¤ 1917 року п≥д охороною рад¤нських в≥йськ було ≥нсценовано альтернативний з''њзд рад. Ќа ньому 200 делегат≥в репрезентували лише 89 рад ≥з 300 ≥снуючих в ”крањн≥. «''њзд проголосив встановленн¤ рад¤нськоњ влади в ”Ќ– ≥ обрав ÷ентральний виконавчий ком≥тет рад, ¤кий в свою чергу створив Ќародний секретар≥ат Ч ур¤д рад¤нськоњ ”крањни. 17 грудн¤ ÷¬ рад ”крањни опубл≥кував ман≥фест про поваленн¤ ÷ентральноњ ради ≥ √енерального секретар≥ату, ≥гноруючи той факт, що останн≥ мали владу на 3/4 територ≥њ ”крањни.
25 грудн¤ 1917 року розпочалась окупац≥¤ ”крањни рад¤нськими в≥йськами. –ад¤нський ур¤д перебував у иЇв≥ три тижн≥. ”мови Ѕрестськоњ угоди змусили Ќародний секретар≥ат перебратис¤ з иЇва до ѕолтави, а зв≥дти 9 березн¤ 1918 року Чдо атеринослава. “ут 17Ч19 березн¤ в≥дбувс¤ 11 ¬сеукрањнський з''њзд –ад, а 21 березн¤ новообраний ÷¬ рад ”крањни перењхав до “аганрога, що став останн≥м м≥сцем його перебуванн¤ на украњнськ≥й земл≥.
” липн≥ 1918 року в ћоскв≥ було проведено установчий з''њзд ѕ(б)”, ¤ка створювалас¤ ¤к обласна орган≥зац≥¤ – ѕ(б). ÷е давало – ѕ(б) можлив≥сть б≥льш активно втручатись в украњнськ≥ справи.
28 листопада 1918 року в урську було створено “имчасовий роб≥тничо-сел¤нський ур¤д ”крањни.
ѕ≥сл¤ весн¤ного контрнаступу „ервона арм≥¤ до травн¤ 1919 року вз¤ла п≥д св≥й контроль майже всю територ≥ю ”крањни. Ќа початку с≥чн¤ 1919 року “имчасовий роб≥тничо-сел¤нський ур¤д перењздить до ’аркова. 6 с≥чн¤ ”крањна проголошуЇтьс¤ "”крањнською —оц≥ал≥стичною –ад¤нською –еспубл≥кою" (”—––). 25 с≥чн¤ було декларовано необх≥дн≥сть об''Їднанн¤ ”—–– з –—‘–– на засадах соц≥ал≥стичноњ федерац≥њ.
Ќац≥онал≥зац≥¤, що в≥дбувалас¤ п≥д гаслами переходу в≥д кап≥тал≥стичного до соц≥ал≥стичного способу виробництва, вщент розладнала п≥д≥рваний св≥товою в≥йною ринковий механ≥зм, л≥кв≥дувала приватну ≥н≥ц≥ативу, звела до м≥н≥муму товарно-грошов≥ в≥дносини. ѕерестали д≥¤ти економ≥чн≥ закони. њх намагалис¤ зам≥нити адм≥н≥стративними чинниками, передовс≥м централ≥зац≥Їю управл≥нн¤, шл¤хом створенн¤ мереж≥ верти кальних структур, запровадженн¤ р≥зних моб≥л≥зац≥й та примусовоњ прац≥.
–озрив економ≥чних зв''¤зк≥в м≥ж м≥стом ≥ селом загостри в продовольчу проблему. 12 кв≥тн¤ 1919 року рад¤нський ур¤д ”крањни видав декрет про введенн¤ продрозкладки.
¬насл≥док запровадженн¤ пол≥тики "воЇнного комун≥зму" й диктатури пролетар≥ату загострилос¤ внутр≥шньопол≥тичне становище в ”крањн≥. ” в≥дпов≥дь на тиск тотал≥тарноњ системи розгорнувс¤ антиб≥льшовицький рух сел¤нства. ‘актично в ”крањн≥ розпочалас¤ сел¤нська в≥йна, ¤ку оф≥ц≥йна пропаганда називала куркульською контрреволюц≥Їю. “≥льки в липн≥ 1919 року було заф≥ксовано 207 антикомун≥стичних виступ≥в на територ≥њ ”—––. ”с¤ сел¤нська ”крањна повстала проти б≥льшовик≥в. ќсобливу роль в ц≥й в≥йн≥ в≥д≥грали сел¤нськ≥ партизанськ≥ загони п≥д проводом отаман≥в √ригор''Їва, «еленого, ћахно, ќрловського, —околовського.
9 травн¤ 1919 року кавалер ордена „ервоного ѕрапора отаман √ригор''Їв видав ун≥версал до украњнського народу, ¤кий закликав до боротьби з б≥льшовиками. "Ќароде украњнський, народе замучений!.. Ч сто¤ло в ун≥версал≥. Ч “и працюЇш день ≥ н≥ч, ти св≥тиш каганцем, ти ходиш у постолах ≥ в штан¤х з м≥шка, зам≥сть чаю ти п''Їш гар¤чу воду без цукру, а т≥, що об≥ц¤ють тоб≥ св≥тлу будучн≥сть, експлуатують тебе, з тобою воюють ≥з зброЇю в руках, забирають тв≥й хл≥б, рекв≥зують твою скотину … запевн¤ють тебе, що все це на користь народну (...) Ќароде украњнський! Ѕери владу в своњ руки! ’ай не буде диктатури н≥ окремоњ особи, н≥ парт≥њ! ’ай живе диктатура трудового люду, хай живуть мозол¤в≥ руки сел¤нина й роб≥тника. √еть пол≥тичних спекул¤нт≥в! √еть насильство справа, геть насильство зл≥ва! ’ай живе влада рад народу ”крањни!". —ел¤нський рух був одн≥Їю з головних причин пад≥нн¤ рад¤нськоњ влади в ”крањн≥ вл≥тку 1919 року. ѕ≥д тиском ден ≥ к≥нц≥в ≥ об''Їднаноњ арм≥њ ”Ќ– наприк≥нц≥ серпн¤ 1919 року рад¤нськ≥ ур¤дов≥ установи змушен≥ були терм≥ново залишити ињв. –ад¤нська влада в ”крањн≥, втративши в≥йськову п≥дтримку, пол≥тичний авторитет ≥ соц≥альну опору, впала вдруге.
Ќа початку осен≥ 1919 року б≥льш≥сть територ≥њ ”крањни опинилас¤ п≥л владою генерала ј. ƒен≥к≥на. ≤ хоча ден≥к≥нська влада л≥кв≥дувала пол≥тику "воЇнного комун≥зму", декларувала в≥дновленн¤ в≥льноњ торг≥вл≥, недоторканн≥сть права власност≥ ≥ об≥ц¤ла провести земельну реформу, вона не знайшла п≥дтримки у сел¤нства ”крањни. ƒо соц≥альних мотив≥в неприйн¤тт¤ б≥логвард≥йського режиму в ”крањн≥ додавс¤ ≥ нац≥ональний. «годом у тилу ƒен≥к≥на розгорнувс¤ масовий повстанський рух. Ќайважлив≥шу роль в розгром≥ ден≥к≥нц≥в в≥д≥грали загони Ќ. ћахна. 27 вересн¤ 1919 року махновц≥ завдали нищ≥вноњ поразки б≥логвард≥йц¤м поблизу с. ѕерегон≥вки, «а два тижн≥ боњв в≥д ден≥к≥нц≥в була зв≥льнена майже половина територ≥њ ”крањни. ”сп≥хи махновц≥в використала „ервона арм≥¤, ¤к≥й вдалос¤ вит≥снити б≥логвард≥йц≥в з п≥вноч≥ ”крањни. Ќа початку с≥чн¤ 1920 року п≥дрозд≥ли –еволюц≥йноњ повстанськоњ ≥ „ервоноњ арм≥й зустр≥лис¤ б≥л¤ ќлександр≥вська. ћахновц≥ за¤вили про св≥й нам≥р вести сп≥льну боротьбу з б≥лими. јле ≥ншоњ думки було командуванн¤ „ервоноњ арм≥њ. ћахно ≥ його приб≥чники були оголошен≥ поза законом ≥ вимушен≥ були в≥дступити. Ќаприк≥нц≥ с≥чн¤ 1920 року рад¤нську владу в ”крањн≥ було поновлено.
«нову почалас¤ нац≥онал≥зац≥¤, було в≥дновлено трудову повинн≥сть, проводилис¤ масов≥ репрес≥њ проти махновц≥в. ѕрот¤гом року в ”крањн≥ було створено органи примусових роб≥т, зокрема 18 концентрац≥й них табор≥в.
∆орстока пол≥тика рад¤нськоњ влади знову привела до розгортанн¤ повстанського руху. ¬≥дновила свою д≥¤льн≥сть –еволюц≥йна повстанська арм≥¤ п≥д проводом Ќ. ћахно.
ѕ≥сл¤ перемоги над ¬рангелем ус≥ зусилл¤ б≥льшовик≥в були зосереджен≥ на л≥кв≥дац≥њ повстанського руху в ”крањн≥. Ќаступ „ервоноњ арм≥њ викликав революц≥йний сплеску «ах≥дн≥й ”крањн≥. ” “ернопол≥ 8 липн¤ 1920 року був створений тимчасовий рад¤нський ур¤д —х≥дноњ √аличини Ч √алицький революц≥йний ком≥тет на чол≥ з ¬. «атонським, а на м≥сц¤хЧпов≥тов≥, м≥ськ≥ та с≥льськ≥ ревкоми. Ѕуло проголошено створенн¤ √алицькоњ соц≥ал≥стичноњ рад¤нськоњ республ≥ки. √алицький ревком видав декрети про встановленн¤ рад¤нськоњ влади у —х≥дн≥й √аличин≥, про скасуванн¤ ус≥х закон≥в австро-угорськоњ монарх≥њ та ѕольщ≥, про конф≥скац≥ю пом≥щицьких та церковних земель, про нац≥онал≥зац≥ю банк≥в ≥ промисловост≥ та р¤д ≥нших. ѕроте в 1920 роц≥ б≥льшовикам не вдалос¤ утвердити рад¤нську владу в «ах≥дн≥й ”крањн≥ та домогтис¤ њњ возз''Їднанн¤ з ”—––.
Ѕоротьба повстанц≥в проти б≥льшовицького режиму точилас¤ до осен≥ 1921 року. 28 серпн¤ 1921 року Ќ. ћахно з невеликим загоном перейшов кордон ”крањни ≥ був ≥нтернований на територ≥њ –умун≥њ.
јле громад¤нська в≥йна продовжувалас¤. —ел¤нство вперто чинило оп≥р диктатур≥ пролетар≥ату та "воЇнному комун≥зму". ¬оно було останньою силою, шо продовжувала боротьбу з б≥льшовиками. ѕокласти край громад¤нськ≥й в≥йн≥ м≥г лише пол≥тичний компром≥с м≥ж ворогуючими сторонами. ўе весною 1921 року Ћен≥н приймаЇ р≥шенн¤ про перех≥д до новоњ економ≥чноњ пол≥тики. «апровадженн¤ непу поклало край громад¤нськ≥й в≥йн≥ ≥ на довг≥ дес¤тил≥тт¤ затвердило рад¤нську владу в ”крањн≥.
¬оЇнний комун≥зм Ч назва внутр≥шньоњ пол≥тики б≥льшовик≥в в 1918Ч1921 роках п≥д час √ромад¤нськоњ в≥йни. ќсновною ц≥ллю б≥льшовик≥в було утриманн¤ власноњ влади в крањн≥ та забезпеченн¤ „ервоноњ гвард≥њ та „ервоноњ јрм≥њ продовольством та ≥ншими необх≥дними ресурсами Ч в умовах в≥йни, в≥дсутност≥ лег≥тимноњ пол≥тичноњ влади та безд≥њ звичайних економ≥чних механ≥зм≥в керуванн¤ економ≥кою та народним господарством.
–≥шенн¤ про припиненн¤ в≥йськового комун≥зму та перех≥д до Ќ≈ѕ було прийн¤то 21 березн¤ 1921 року на X з''њзд≥ – ѕ (б).
