Теорії походження Київської Русі
*Норманська теорія
На початку IX ст. нормани здійснюють ряд вдалих походів у Західну Європу, де вони засновують свої держави: у Франції - Нормандію, на Середземному морі - Норманське королівство.
Близькі до цих західноєвропейських подій розповіді наших літописів про створення держави в землі словенів. Так, в «Повісті временних літ» говориться, що в 859 році варяги прийшли з замору, «поклали данину на чудь і на Словенія; на мери і на весі кривичі». У 862 році ці племена «вигнання-ша варяги за море», але не змогли самі організувати державу і вирішили звернутися до інших варягів за допомогою. На їх заклик відгукнулися три брати: Рюрик, Синеус і Трувор. Рюрик осів у Новгороді, Сі-неус - в Белоозере, а Трувор - в Ізборськ. Після смерті братів Рюрик став єдиновладним князем тут. Літопис вказує межі його володінь: Новгород - в землі словенів, Полоцьк - кривичів, Ростов - мері, Білоозеро - весі і Муром - муроми. Так, на півночі, в середині IX ст. виникла слов''яно-фінська держава - Новгородське, яке охоплювало словенські землі (словени, кривичі) та фінські (меря, весь, мурома).
Цей факт дав життя так званої норманської теорії, яка відмовляє східним слов''яни в можливості самостійно створити власну державу. Основу цієї теорії заклав Нестор в «Повісті временних літ», а створили її німецькі вчені - Баєр, Міллер і Шлітцер, які працювали в Російській академії наук, починаючи з 1724 року.
*Хозарська теорія
Загальновідомо, що в середині VII ст. тюркомовні племена утворили в пониззях Дону й Волги та на Північному Кавказі могутню державу - Хозарський каганат.
У VIII ст. він підкорив слов''янські племена полян, сіверян, радимичів та в''ятичів. Ці факти були використані для обґрунтування тези про хозарське походження Київської Русі. Наприклад, у Конституції Пилипа Орлика (1710) стверджувалось, що хозари-козаки першими прийняли християнство ще до Володимира Святого. Це означало, що українська держава, де головною силою були хозари-козаки, раніше за Володимира прилучилася до європейської цивілізації. Постала ця гіпотеза за конкретної політичної ситуації, на основу пошуку протидії (зокрема, й ідеологічної) політиці Москви. Щоб уникнути будь-яких намагань довести спорідненість історії України та Московії, в т.ч. й щодо віри, П. Орлик і висунув тезу про хрещення «хозар-козаків», наголошуючи, що вони раніше навернулися до цивілізованого світу, не маючи ніякого відношення до азійського деспотизму Москви.
Така точка зору істориками різних поколінь не була сприйнята всерйоз, як і твердження сучасного історика-дослідника О. Пріцака про те, що поляни були не слов''янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка - спадкоємицею роду Кия. Археологічні дослідження давнього Києва свідчать про місцеву слов''янську самобутність його матеріальної культури.
Насправді Русь і Хозарія були паралельними утвореннями, що розвивалися в приблизно однакових хронологічних межах, а ті слов''янські племена, які підкорялися Хозарії, у процесі становлення Київської Русі поступово переходили під її владу. До того ж руси неодноразово вторгалися у хозарські землі. У 60-ті роки X ст. внаслідок війни з русами Хозарська держава перестала існувати. З IX ст. в Європі домінувала Давньоруська держава.
*Теорія природно-історичного розвитку
Компромісна (природно-історична) теорія. Сучасна наука, відкидаючи крайнощі попередніх теорій визначає, що нормани протягом IX-XI ст. відігравали на Русі активну політичну роль і навіть очолили князівську династію (за іншою версією, це були не нормани, а представники слов''янських племен ререків з Південної Прибалтики). Однак це не вони стали засновниками Київської Русі, будучи насамперед професіоналами, готовими служити кожному хто потребував їхніх умінь і міг заплатити за їхні послуги. Насправді, держава на українських землях почала формуватися задовго до IX ст. як наслідок економічної, політичної та етнокультурної консолідації східного слов''янства. Цей процес був складним і тривалим, його перші ознаки виявляються ще в Антському об''єднанні (II - поч.VII ст.).
Уже в середині 60-х років IX ст. у літописах з''являються свідчення про конкретні форми державності східних слов''ян. Першими київськими князями були Аскольд і Дир. Новгородський літопис сповіщає, що Аскольд і Дир «княжили в Києві й володіли полями й були ратними (воювали) з деревлянами й уличами».
На користь існування першої східнослов''янської держави на Наддніпрянщині свідчать грандіозні масштаби походу Русі на Константинополь у 860 р. Князівство Аскольда і Дира стало етнокультурним, політичним і соціальним осередком, навколо якого наприкінці IX ст. почала зростати Давньоруська держава.
Першим князем, який об''єднав під своєю владою східнослов''янські землі і на півночі, і на півдні Русі, був князь Олег. У 882 р. він захопив Київ і фізично знищив місцевих правителів — князів Аскольда і Дира. Після цього було проголошено Київ «матір''ю міст руських», тобто стольним градом усієї Давньоруської держави.
Політичний устрій давньоруської держави в середині X ст. може бути охарактеризований як ранньофеодальна монархія. Очолював державу великий князь Київський. Він керував спільно з радою інших князів, які становили боярську думу. В першій половині X ст. племенні княжіння східних слов''ян ще зберігали певну автономію. Місцеві князі перебували у васальній залежності від Києва. Вони сплачували йому данину і залучались як союзники до участі у походах. Велике значення в той час мала військова дружина князя, яка здійснювала збирання данини й судові функції. Верхівка дружини була панівним прошарком держави. За допомогою дружини князь зміцнював свою владу над населенням.
