ћ.√рушевський сформулював своЇ баченђн¤ передумов ”крањнськоњ революц≥њ в к≥лькох тезах: 1) пер≥од м≥ж двођма революц≥¤ми та ѕерша св≥това в≥йна знаменувалис¤ не згасанн¤м украњнського руху, а його п≥днесенн¤м; 2) посиленн¤ антиукрањнських заход≥в царизму в роки в≥йни спричинило поширенн¤, зокрема на зах≥дноукрањнських земл¤х, ст≥йких антирос≥йських настроњв; 3) зане-покоЇнн¤ украњнськоњ громадськост≥ з приводу п≥дтримки јвстро-”горђщиною польських змагань за в≥дновленн¤ власноњ держави, ¤ка восени 1916 р. стала реальн≥стю, спри¤ло актив≥зац≥њ украњнських пол≥тичних сил у боротьб≥ за нац≥ональну незалежн≥сть. ¬.¬инниченко першопричину украњнських визвольних змагань вбачав у ц≥леспр¤мовано антиукрањнськ≥й пол≥тиц≥ самодержавства. ” прац≥ "¬≥дродженн¤ нац≥њ" в≥н писав, що "украњнство не могло пођжал≥тись на пом≥ркован≥сть пол≥тики рос≥йського монарх≥чного ур¤ду щодо ”крањни. ¬с≥ форми утиску, експлуатац≥й й нищенн¤ прав пол≥ђтичних, соц≥альних, нац≥ональних та взагал≥ прав людини й громад¤ниђна, так притаманн≥ вс≥й систем≥ упор¤дкуванн¤ царизму, щодо украњнства прикладалис¤ в самих щедрих розм≥рах ≥ без ус¤кого маскуванн¤".—воЇ баченн¤ причин украњнського руху стисло висловив ≥ ѕ.’ристюк: "Ѕезглузд≥ репрес≥њ викликали незадоволенн¤ проти ур¤ду нав≥ть у нап≥всв≥домих украњнських масах, не кажучи вже про нац≥онально св≥доме роб≥тництво та ≥нтел≥генц≥ю". ћайже одразу п≥сл¤ Ћютневоњ революц≥њ питанн¤ про самовизначенн¤ ”крањни опинилос¤ в еп≥центр≥ пол≥тичноњ боротьби. ќтже, 1. «алежне ≥ пригноблене становище ”крањни, великодержавницька пол≥тика щодо нењ пан≥вних к≥л ¤к –ос≥њ, так ≥ јвстро-”горщини. 2. ¬ажке соц≥альне становище переважноњ частини населенн¤. Ќевир≥шен≥сть аграрного питанн¤ ≥ соц≥ального захисту роб≥тництва. 3. ѕ≥днесенн¤ украњнського нац≥онально-визвольного руху, орган≥зац≥йне та ≥деолог≥чне його оформленн¤. Ѕезпосередн≥м поштовхом до революц≥њ стала ѕерша св≥това в≥йна, ¤ка до краю загострила проблеми воюючих держав, ослабила ≥ призвела до пад≥нн¤ –ос≥йськоњ, а згодом јвстро-”горськоњ ≥мпер≥й. ÷е дало ≥сторичний шанс украњнському народу у боротьб≥ за свою державн≥сть.
—ел¤нство виступило головною руш≥йною силою ”крањнськоњ революц≥њ 1917Ц1921 рр., адже в р≥зних рег≥онах ”крањни воно нараховувало в≥д 80Ц90 % населенн¤, тому в≥д його позиц≥њ залежала дол¤ будь-¤коњ влади. ожна соц≥альна група д≥стала можлив≥сть за¤вити про своњ вимоги ≥ нам≥ри в переб≥гу буд≥вництва новоњ украњнськоњ держави. Ћ≥дером украњнського руху традиц≥йно залишалась ≥нтел≥генц≥¤. «авд¤ки њњ зусилл¤м на початку стол≥тт¤ творилос¤ орган≥зац≥йне та ≥дейно-теоретичне п≥дірунт¤ ”крањнськоњ революц≥њ. ” дореволюц≥йний пер≥од дом≥нуючу роль в≥д≥грало л≥берально-демократичне крило ≥нте-л≥генц≥њ, що домагалос¤ нац≥онально-культурноњ автоном≥њ дл¤ ”крањни. Ѕурхливий розвиток промисловост≥ на рубеж≥ XIX ≥ XX ст. зумођвив к≥льк≥сне зростанн¤ м≥ського пролетар≥ату, п≥двищенн¤ його рол≥ в сусп≥льних процесах. Ќайб≥льш революц≥он≥зованою частиною украњнського сусп≥льства стало в≥йсько.
«асоби, ¤кими користувавс¤ перший лег≥тимний орган Ч ”крањнська ÷ентральна –ада, Ч дозвол¤Ї класиф≥кувати революц≥ю ¤к нац≥онально-демократичну. ерманич≥ ”÷– наголошували на соц≥альн≥й спр¤мованост≥ њњ д≥¤льност≥. “ак, ћ.√рушевський у прац≥ "Ќа пороз≥ Ќовоњ ”крањни" писав: "Ќаш≥й народн≥й держав≥ ставимо гранд≥озн≥ завданн¤: не т≥льки зверхню охорону ладу й пор¤дку, ¤ку ставить соб≥ звичайна буржуазна держава, хоч би й буржуазна республ≥ка, а проведенн¤ й поглибленн¤ правдивого посл≥довно розђвиненого демократизму ≥ можливе наближенн¤ до соц≥ал≥стичного ладу..."
ѓњ головний ≥сторичний зм≥ст Ч боротьба украњнського народу за своЇ нац≥ональне ≥ соц≥альне визволенн¤, створенн¤ власноњ соборноњ демократичноњ держави з≥ справедливим сусп≥льним устроЇм.
«агальн≥ в≥домост≥ щодо революц≥њ
”крањнська революц≥¤ 1917Ц1921 рр. Ц нац≥онально Ц (а також соц≥ально) визвольна боротьба украњнц≥в, що спр¤мована на побудову украњнськоњ державност≥ та зм≥ну сусп≥льного ладу в крањн≥, в звТ¤зку з под≥¤ми Ћютневоњ революц≥њ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ та розпадом јвстро-”горщини, ¤к≥ дали потужний ≥мпульс розвитку нац≥ональноњ самосв≥домост≥ та прискоренн¤ процесу державотворенн¤. ¬ пер≥од 1917Ц1921 рр. виник р¤д украњнських державоутворень, а саме: ”крањнська народна республ≥ка, ”крањнська держава та «ах≥дноукрањнська народна республ≥ка. ¬насл≥док внутр≥шн≥х ≥деолог≥чних розб≥жностей, а також зовн≥шньоњ воЇнноњ агрес≥њ ц≥л≥ украњнськоњ революц≥њ так и не були реал≥зован≥. ” п≥дсумку територ≥¤ ”крањни була анексована рад¤нською –ос≥Їю, ѕольщею та –умун≥Їю; «акарпатт¤ було приЇднано до „ехословаччини.
