Українські землі під владою Російської імперії у першій половині ХІХ ст.
До сер. XIX ст. Росія поступалася державам Європи й Америки в соціальному, та техніко-економічному відношенні. Тільки 10% російського населення проживали в містах, а 90% - пов''язані з сільським господарством. Лише наприк. 30-х рр. XIX ст. у Росії почали з''являтися перші машини і парові двигуни. Створювалися перші невеликі фабрики. Не дивлячись на багаті запаси сировини і ресурсів, російська промисловість у цей час розвивалася вкрай повільно і малоефективно. Відставання Росії виявлялося і у розвитку транспорту. Перша залізниця з''явилася у 1851 р. Отже, Російська імперія та українські землі вступили в XIX ст. не в числі передових країн світу. Імперія потребувала прогресивних і демократичних перетворень.
Росія у 1805-1807 рр. вела коаліційні війни з Францією Наполеона І, які закінчилися для неї невдало. Влітку 1807 р. Олександр І був вимушений підписати Тільзітський мир із французьким імператором. Умови миру були невигідними, оскільки вона повинна була прилучитися до континентальної блокади свого головного торгівельного партнера - Англії. Це завдавало величезного збитку, російській економіці та торгівлі. Правила континентальної блокади дотримувалися Росією вельми не точно, що і послужило приводом для оголошення їй війни з боку Наполеона І. У ніч на 12 червня 1812 р. французькі війська перейшли через прикордонну річку Німан і вдерлися до Росії. Безпосередньо території України ця війна практично не торкнулася, хоча посилені рекрутські набори і відірвали від мирної праці багато тисяч українських селян.
Частина офіцерів царської армії, повернувшись із закордонного походу після розгрому Наполеона І, сподівалася на прогресивні зміни в Російській імперії. Вони почали організовувати таємні революційні товариства: "Союз порятунку", пізніше Північне товариство в Петербурзі та Південне товариство в Україні (П.Пестель). У 1823 р. до Південного товариства прилучилася й таємна організація "Товариство об''єднаних слов''ян". Програма Південного товариства називалася "Руська правда" передбачала встановлення республіканського устрою, ліквідацію кріпацтва та серйозні демократичні перетворення. 14 грудня 1825 р. стався виступ у Петербурзі, на Сенатській площі, який був легко придушений урядовими військами. Саме ця подія дала привід згодом назвати революціонерів-змовників "декабристами". В Україні виступ декабристів почався за два тижні після подій у Петербурзі. Брати Муравйови-Апостоли і Бестужев-Рюмін організували повстання Васильківського піхотного полку. Повсталий полк, не знайшовши підтримки у місцевого населення, був розгромлений.
У листопаді 1830 р. спалахнуло антиімперське повстання у Варшаві. Основна маса українців не підтримала цього виступу. До літа 1831 р. польське повстання було розгромлене. У 1831 р. було прийняте рішення про об''єднання західноукраїнських, білоруських і литовських губерній. На Правобережжі були закриті всі польські школи. У 1834 р. в Києві відкрився університет Св. Володимира. У 1837 р. губернатором призначений генерал Д.Бібіков, який проводив політику русифікації України. На всіх адміністративних посадах поляків замінили російські чиновники. У 1839 р. був завданий удар і по греко-католицькій церкві. Ослаблення польського впливу сприяло зростанню національної самосвідомості українського народу. Центральною фігурою в цьому процесі став Т.Шевченко.
