снує декілька версій відносно територій, де формувався східнослов''янський етнос, та часу, коли це відбувалось. Найбільш поширеною є та, згідно якої перший етап формування слов''янства, так званий передслов''янський, сягає середини I тис. до н.е.
Передслов''янський період пов''язаний з виникненням на правобережній лісостеповій Наддніпрянщині Зарубинецької культури (на межі ер), яка, на думку більшості вчених, є спільною для всього слов''янства. На середину I тис. н.е. з венедів вирізняються дві групи слов''янського населення - анти і склавіни. Перші заселили територію від Дунаю до витоків Дону і Азовського моря і склали згодом східну гілку слов''янства.
Основою господарства антів було землеробство і скотарство. Значного розвитку набули і ремесла - ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське, торгівля з грецькими містами-державами. На чолі племені стояв князь і старшини, але всі важливі питання вирішувались на народних зборах - вічі. Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва "слов''яни" - людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. Незабаром формується понад 10 великих племінних об''єднань східних слов''ян, які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі: поляни, древляни, дреговичі, дуліби, волиняни, бужани, уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, в''ятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени. Існують згадки про три центри - Куявію (Київська земля з Києвом), Славію (Новгородська земля), Артанію (за визнанням більшості вчених - Ростово-Суздальська земля).
Ранні слов''яни селилися здебільшого по берегах річок і озер. Житла були дерев''яними, обмазані глиною. Жили за традиціями родоплемінного ладу. Майном, передусім землею, володіли великі роди - патріархальні об''єднання за кревною спорідненістю. Поступово відбувається перехід до сусідської общини, за якої визначальним було не походження, а місце проживання.
Суспільний лад ранніх слов''ян характеризувався переходом від первісного демократизму до військово-племінного угрупування, за якого влада концентрується в руках сильних вождів (князів), які спочатку обираються зі старшиною на народних віче, а згодом їх влада пеpедається у спадок. Визначають два основних культи - обожнення сил природи і культу пращурів. Систему вірувань ранніх слов''ян, коли вклоняються Сонцю, Місяцеві, вогню, дощу, називають язичництвом. Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими були: Дажбог - бог Сонця й добра; Перун - бог грому; Сварог - бог неба; Дана - богиня води; Стрибог - бог вітрів, Велес - бог худоби. Служителями язичницької релігії були жерці, їх називали волхвами. Грунтуючись на природних спостереженнях слов''яни створили календар, який складався з 12 місяців і чотирьох пір року. Новий рік починався у березні - тоді, коли день починав переважати ніч.
Розвивалось у східних слов''ян й ужиткове мистецтво зі “звіриним” і “геометричним” жанровими стилями. Вдосконалювалась й музична творчість. Східні слов''яни створили високу культуру, яка поступово стала першоосновою духовного розвитку майбутньої України.
