Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів:
І етап (лютий 1648 — серпень 1657 р.) — найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби.
II етап (вересень 1657 — червень 1663 р. ) — громадянська війна, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства.
III етап (червень 1663 — вересень 1676 р. ) — боротьба за возз''єднання Української держави.
Перший етап був досить вдалим для України. Хмельницький зі своїм військом
отримав блискучі перемоги під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями. Після
розгрому польських військ під Жовтими Водами та Корсунем повстання охопило
Поділля і Волинь. Біля балки Жовті Води Хмельницький напав на польський
авангард, що був під проводом Стефана Потоцького. Реєстрові козаки з війська
Стефана Потоцького також приєдналися до нього. Військо Стефана Потоцького
було знищене, а сам він попав у полон до татар і там помер. Військо почало
тікати. Хмельницький наздогнав їх 26 травня 1648 року і розгромив. Поразка
поляків була повна.
Тим часом помер Владислав ІV і поляків охопила паніка: ні короля, ні
гетьмана, ні війська. Паніку підсилили повстання селян на Київщині. Вони
почали бити панів, жидів, палити польські маєтки.
Хмельницький дійшов до Білої Церкви. Вдаючи, що не знає про смерть короля,
він вислав до нього листа, в якому вимагав збільшити реєстр козаків до
12.000, повернути православним церкви і виплатити козакам зарплатню за п’ять
років. Ці умови конвокаційний сейм прийняв, і оголошено було перемир’я.
Тим часом військо Б.Хмельницького збільшувалося спольщеними українськими
шляхтичами. Серед них були – майбутній військовий писар та вірний
співробітник Хмельницького Іван Виговський, брати Іван та Данило Нечай, Іван
Богун.
Селянські повстання та терор, що його вносив Єремія Вишневецький, змусили
Хмельницького поновити рух, бо тільки так він міг тримати повстанців в руках.
Знову закликав він татар. 3-го липня 1648 року поновилися воєнні дії.
Після розгрому у вересні 1648 року поляків під Пилявцями (80 гармат і десятки
тисяч возів забрали козаки) селянські повстання охопили Галичину.
Скориставшись перемогами, Б.Хмельницький поставив вимоги перед польським
урядом про амністію для всіх, хто брав участь у повстанні, залежність
гетьмана тільки від короля, скасування церковної унії, збільшення кількості
реєстрових козаків, гарантування козацьких прав, територіальну автономію
України. В результаті, на звільнених територіях Лівобережжя та частини
Правобережжя, було ліквідовано владу Річ Посполити. Території поділялись на
полки і сотні, в яких влада надежала гетьманові, селяни були звільненими від
відробляння панщини і мали право володіти землею.
Польське військо тікало на захід. За ними йшли козаки. Вони здобули Збараж,
Вишневець, Броди і 8 вересня підступили під Львів. Під час осади Львова, коли
Хмельницький вів переговори з польським урядом, розпочалася епідемія чуми.
Військо було знесилене, наступала зима і це змусило гетьмана відступити. Він
задовольнився окупом у 200 тисяч червінців та крамом на півмільйона червінців
і рушив на Варшаву.
На Різдво 1649 року Хмельницький тріумфально в’їхав до Києва. Його
зустрічали, як героя-визволителя України з польської неволі, як нового
Мойсея. Єрусалимський патріарх Паїсій, митрополит Київський Сильвестр Косів,
духовенство, професори Києво-Могилянської Колегії, спудеї влаштовували пишні
акти, виголошували панегірики. В Києві чекали посли Молдавського та
Волоського господарів і Семигорського князя.
Перебування в Києві відіграло велику роль у формуванні психології Богдана
Хмельницького. Розмови з патріархом та киїською елітою відкрили йому очі на
те, що сталося в Україні. Гетьман збагнув, що то було не повстання селян
проти панів, не помста магнам за утиски народу, а велика війна за
незалежність України, за створення держави.
Навесні Хмельницький заключає договір з татарами. Татарський хан дає на
підмогу українцям п’ятдесят тисяч кінноти. Паралельно з цим український
гетьман просить допомоги у Молдавії і Росії. Але молдавський господар і
російський цар відмовляють йому. Московський уряд відповідав загальними
заявами або посилав лише хліб та сіль, не бажаючи порушувати мирний договір з
Польщею. Хоча союз з Укаїною був потрібен для Москви, але вона боялася, що
селянські повстання можуть поширитися і на територію Московської держави.
Москві потвібна була виснажена та знекровлена війною Україна. Проте
російський народ не лишився в стороні, а допомагав українцям, чим міг.
Другий етап війни був невдалий. У битві під Зборовим українські війська
потерпіли поразку. Це змусило Хмельницького підписати мирний договір. За
Зборівським договором влада гетьмана обмежувалася трьома воєводствами:
Київським, Брацлавським та Чернігівським. На інших територіях, що перейшли до
складу Річ Посполити, швидкими темпами відновлювалася влада польськоі шляхти.
Кількість реєстрових козаків на території України мала становити сорок тисяч,
селяни поверталися до панів. Відновлювалася польська адміністрація, польська
шляхта могла повернутися до своїх маєтків. Позитивно переговори склалися для
православноі церкви. Скасовувалася церковна унія, закривалися єзуітські
школи, православна церква зрівнювалася в правах з римо-католицькою. Територія
України поділялася на шістнадцять полків,а гетьман мав право заключати
договори з іноземними державами. Обидві сторони домовилися про тимчасове
припинення військових дій. Отже, в результаті таких переговорів, було
створено національно-територіальну автономію для козацького стану населення
Укаїни.
Умови Зборівського договору, проголошеного, як “Декларація ласки короля,
даної на пункти прохання Війська Запорозького” не збиралися виконувати ні
Польща, ні Україна. Особливо викликав протест пункт 6-ий про зрівняння
православних і католиків. Православний митрополит так і не дістав місця в
сенаті. Польський уряд не здійснив амнестії, багатьох повстанців було
страчено.
Обидві сторони розуміли неминучість нової війни. Тому Богдан Хмельницький
шукає нових союзників і знову звертається до Москви. На цей раз російський
цар дає згоду. Це було затверджено у Земському договорі, який, проте, не був
виконаний. Навесні 1651 року поляки розпочали військові дії. У червні 1651
року Хмельницький терпить поразку в битві під м.Берестечко над р.Стирем через
зраду татарського хана Іслам-Гірея третього. На самому початку бою татари
почали тікати. Хмельницький і Виговський поїхали за допомогою.командувати
військом залишили І.Богуна, який почав виводити військо з бою. Але серед
повстанців зчинилася паніка. Вони кинулися тікати і понад 30.000 їх втопилося
у річці. 4 серпня 1651 року Литовський гетьман Радзівіл узяв Чернігів та
Київ. Міщани спалили Поділ, щоб не дати його литовцям. В серпні цього ж року
гетьман із козацькою дружиною веде переговори з польським королем про умови
нового договору. Таким чином, 28 вересня 1651 року, був заключений новий
договір. За Білоцерківським договором влада гетьмана обмежувалася лише одним,
Київським, воєводством, кількість війська не повинна перевищувати двадцяти
тисяч. Селяни, що не ввійшли до козацького реєстру, поверталися під владу
польських феодалів. Але й цей договір не був виконаний. Один із шляхтичяв у
сеймі наклав на нього “вето”.
Третій етап війни. У 1652 році відбулася битва на Урочищі-Батіг, в якій
Хмельницький отримав блискучу перемогу. По дорозі під Батогом син Богдана
Хмельницького Тиміш зустрів двадцятитисячне військо гетьмана Калиновського.
Поляки зазнали нищівної поразки.
1 жовтня 1653 року Земський собор у Москві підтверджує приєднання Уктраїни до
складу Росії. До України вирушила делегація з посольства на чолі з боярином
Бутурліним, для подальших переговорів.
Але нове лихо чекало далі: обложене козаками у грудні 1653 року польське
військо з корольом Яном-Казиміром вже готове було капітулювати, але поляків
знову врятували татари, уклавши з ними сепаративний мир.
Хмельницький потерпів поразку і залишив поле бою. Це був завершальний етап
війни.
