¬≥дкритт¤ та поширенн¤ зал≥за започаткували нову еру в ≥стор≥њ людства Ч зал≥зну. ¬ 1 тис. до н.е. на територ≥њ ”крањни з''¤вл¤ютьс¤ перш≥ зал≥зн≥ знар¤дд¤ прац≥ та пращури слов''¤н - м≥сцев≥ землеробськ≥ племена. «годом на украњнськ≥ земл≥ приход¤ть кочовики к≥ммер≥йц≥ (≤’ - VII ст. до н.е.), ¤к≥ належали до ≥раномовноњ групи населенн¤. ¬они першими опанували технолог≥ю зал≥зоробного виробництва з болот¤них руд. ќсновна д≥¤льн≥сть к≥ммер≥йц≥в пов''¤зана з в≥йськовими походами, ¤к≥ с¤гали крањн ћалоњ та ѕередньоњ јз≥њ. ћоб≥льн≥ вершники, озброЇн≥ зал≥зною зброЇю, ц≥ завойовники були значною в≥йськовою силою. ≥ммер≥йц≥ не мали пост≥йних осель. ¬они об''Їднувалис¤ у племена, а т≥, в свою чергу, у союз племен на чол≥ з вождем.
Ќаприк≥нц≥ VII ст. до н.е. к≥ммер≥йц≥в витиснули ≥раномовн≥ племена ск≥ф≥в, ¤к≥ мали чисельну перевагу, були краще зорган≥зован≥ та в≥йськово вишколен≥. ¬ир≥зн¤ють царських ск≥ф≥в, ск≥ф≥в-кочовик≥в, ск≥ф≥в-орач≥в ≥ ск≥ф≥в-землероб≥в. ѕерш≥ жили на берегах јзовського мор¤ ≥ у степовому риму, кочовики - у степах Ќаддн≥пр¤нщини, землероби - у л≥состепов≥й зон≥, орач≥ - м≥ж ƒн≥пром ≥ ƒн≥стром. ’арактерною рисою ск≥фського сусп≥льства була його неоднор≥дн≥сть. ¬ к≥н. VI ст. до н.е. ск≥фи сформували державу, под≥лену на три частини, кожен з кер≥вник≥в ¤коњ був верховним царем. ѕан≥вне становище у крањн≥ належало царським ск≥фам, ¤к≥ вважали решту населенн¤ своњми рабами. ќсобливою пошаною у них користувалис¤ бог вoгню ≥ стих≥њ “аб≥т≥, боги неба ≥ земл≥ јп≥ та ѕацай. ѓхн¤ в≥ра у потойб≥чне житт¤ зумовила складний поховальний звичай. ≤ сьогодн≥ ск≥фськ≥ кургани в украњнських степах постають символом колишньоњ могутност≥ (фото пекторал≥). Ќайб≥льшого розкв≥ту —к≥ф≥¤ дос¤гла у IV ст. до н.е. за цар¤ јте¤ (в≥д ƒунаю до ƒону). ƒержава стала централ≥зованою, було започатковано карбуванн¤ ск≥фськоњ монети.
Ќа к≥н. IV - поч. III ст. до н.е. становище —к≥ф≥њ пог≥ршилос¤: зм≥на кл≥матичних умов (висиханн¤ степ≥в), виснаженн¤ економ≥чних ресурс≥в л≥состеп≥в (зменшенн¤ трав''¤ного покриву).
” III ст. до н.е. на територ≥њ ѕ≥вн≥чного ѕричорномор''¤ з поволзько-приуральських степ≥в прийшли сармати, ¤к≥ витиснули ск≥ф≥в. „астина ск≥фського населенн¤ в≥д≥йшла на п≥вдень ≥ створила дв≥ ћалих —к≥ф≥њ: першу - у Ќижн≥й Ќаддн≥пр¤нщин≥ й ѕ≥вн≥чному риму, друга - у степовому ≥ передг≥рному риму з≥ столицею у Ќеапол≥ —к≥фському, поблизу тепер≥шнього Ѕахчисараю. —армати були об''Їднанн¤м к≥лькох племен - ¤зиг≥в, роксалан≥в, алан≥в, ¤к≥ не мали м≥цноњ центральноњ влади. —арматське сусп≥льство перебувало на перех≥дному етап≥ в≥д родоплем≥нних в≥дносин до ранньокласових, але завершити цей перех≥д створенн¤м власноњ держави сарматам так ≥ не вдалос¤. ќсоблив≥стю сарматського сусп≥льного ладу було ≥снуванн¤ пережитк≥в матр≥архату. ќсновним господарством сармат≥в було кочове скотарство: розводили велику рогату худобу, коней, овець; полювали та ремеслували. ћова сармат≥в, ¤к ≥ ск≥ф≥в, належала до ≥ранського типу. —армати зазнали культурного впливу итаю, ≤нд≥њ, ≤рану, завд¤ки кочовому способу житт¤ ≥ торгових зв''¤зк≥в з цими крањнами.
Ќаприк≥нц≥ I ст. з ≥н≥ц≥ативи та п≥д кер≥вництвом племен≥ алан≥в було створено великий союз племен. ѕроте у III ст. прийшли вих≥дц≥ з ѕрибалтики - племена гот≥в, а трохи п≥зн≥ше - з≥ —ходу - гун≥в, ≥ пануванню сармат≥в настав к≥нець.
4. √рецьк≥ м≥ста-держави
” VII - к≥н. VI ст. до н.е. в≥дбуваЇтьс¤ процес Увеликоњ грецькоњ колон≥зац≥њФ у ѕ≥вн≥чному ѕричорномор''њ, викликаний торговою експанс≥Їю та в≥дсутн≥стю пристосованоњ дл¤ землеробства земл≥ у √рец≥њ. ѕершим грецьким поселенн¤м був о. Ѕерезань - Ѕорисфен≥да, у пер. пол. VI ст. до н.е. на правобережж≥ Ѕузького лиману постаЇ ќльв≥¤, на к≥н. V ст. до н.е. - ’ерсонес, “≥ра, ‘еодос≥¤ у риму, ѕант≥капей, ‘анагор≥¤. ќсновою грецького господарства ѕ≥вн≥чного ѕричорномор''¤ були зерноробство, виноробство, рибальство ≥ переробка риби, ¤ка пот≥м вивозилась до √рец≥њ. ¬исокого р≥вн¤ дос¤гло ремесло - ткацтво, гончарство, обробка метал≥в. √рецьк≥ м≥ста-держави були центрами торг≥вл≥ ѕ≥вн≥чного ѕричорномор''¤. « √рец≥њ надходила збро¤, коштовност≥, посуд, солодощ≥, приправи, спец≥њ.
√рецьк≥ м≥ста-держави за своњм устроЇм були рабовласницькими аристократичними або демократичними республ≥ками. ” V ст. до н.е. за цар¤ ћ≥тр≥дата VI ™впатора виникаЇ Ѕоспорське царство з≥ столицею у ѕантикапењ. Ќа злам≥ IV - ≤≤≤ ст. до н.е. м≥ста-держави вступають в епоху кризи. ¬нутр≥шн≥ суперечност≥, в≥дсутн≥сть в≥йськовоњ сили, загарбницьк≥ д≥њ ск≥ф≥в у риму - все це зумовило пад≥нн¤ м≥ст ≥ ослабленн¤ впливу грек≥в у ѕ≥вн≥чному ѕричорномор''њ. ћайже тис¤чол≥тню ≥стор≥ю осередк≥в античноњ цив≥л≥зац≥њ в ѕ≥вн≥чному ѕричорномор''њ под≥л¤ють на два пер≥оди: 1. √рецький пер≥од (друга половина VII Ч середина ≤ ст. до н. е.); 2. –имський пер≥од (середина ≤ ст. до н. е. Ч IV ст. н. е.).
¬арварська експанс≥¤ двома хвил¤ми пройшлас¤ чорноморським узбережж¤м (гот≥в у III ст. ≥ гун≥в у IV ст.) ≥ завдала смертельного удару грецьким пол≥сам. Ѕ≥льш≥сть м≥ст-держав з≥йшли з ≥сторичноњ арени, вц≥л≥ли лише ѕант≥капей та ’ерсонес, ¤к≥ з часом потрапили п≥д владу ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ.
