Велику роль у відбудові культури відігравали братства – національно – релігійні громадські організації православних міщан, що з*івляються у 80 ті роки 16 ст у Львові, Києві, Острозі.Виникають задля захисту православної віри. За власні кошти утримували лікарні, підтримували церкви, друкували полемічні твори проти унії, утримували школи та відроджували патріотизм у серцях молодих українців.
У братських школах навчались представники всіх станів: міщан, козаків, друбної шляхти, нижчого духівництва. Запозичувались для навчання елементи з західноєвропейської системи освіти наприклад диспути, декламації,драматичні сцени тощо. З*являються нові підручники. У 1619 р вийшла "Грамматика славянская" Мелетія смотрицького, за якою учні православних шкіл навчалися близько 150 років. у 14 ст на україні з*являється перший папір, що завозиться за Німеччини (в україні виробляти почнуть у Галичині в 16 ст)
У 1483р у Римі вийшла перша друкована книга автором якої був Юрій Дрогобич. У 1573р Федоров засновує у Львові першу укр. друкарню і друкує "Апостол" та "Азбуку".
Розвивається народна творчість – думи та історичні пісні виконуються під музику.
Спроби наблизити церковнослов*янську мови до розмовної за допомогою перекладу Євангелія у м. Пересопниці 1560р.
У літературі з*являються нові жанри: епіграми, присвяти, передмови, важливе значення мала полемічна література, найяскравішим представником якої вважається Іван Вишенський. Він пише"Послання до єпископів" і використовує сатиру як відповідь на берестейську унію, під час прийняття якої православні єпископи зрадили віру та об*єдналися з католицькими.
В архітектурі панує пізній ренесанс (Високий замок у Львові) У 17 ст. з*являється вертеп (ляльковий театр). Зароджується театральне мистецтво (релігійні та міфологічні сюжети). Представлене шкільними драмами, де акторами були учні братських шкіл.
Церковні міські братства. Провідну роль оборони віри і нації перебрали на себе міські братства. Вони дісталися нам у спадок від західноєвропейського середньовіччя. В ті часи особистість постійно потребувала підтримки і захисту з боку общини, корпорації, братства. Тому людина не могла усвідомити себе в достатній мірі, бо її обмежували рамки організації. З іншого боку, такі організації, як братства, ставали часто для народу, землі якого були загарбані чужинцями, єдиним засобом збереження своєї культури.
Братства були організовані на засадах моральної і матеріальної взаємодопомоги при православних храмах. Взагалі-то, вони були звичайною формою організації культурних сил до цього і в Польщі. Тут були і ремісничі братства або цехи, братства монахів, братства милосердя. В Україні, крім того, були воєнні — запорізьке "товариство", "младенчеські" або студентські братства. В члени братства приймали українців, православних і не бідних людей.
Найстаріше з братств — Львівське отримало від патріарха т.зв. право ставропігії, тобто церковної автономії, за якою це братство підлягало лише владі безпосередньо патріарха. Саме ж братство отримало право нагляду на іншими братствами — в Луцьку, Києві, Чернігові, і взагалі над релігійним життям громадянства.
Петро Могила(31 грудня 1596 (10 січня 1597), Сучава — 1 (11) січня 1647, Київ) — молдавський боярин, український політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року.
