ќдн≥Їю з головних причин зародженн¤ козацтва була турецько-татарська експанс≥¤, що ставила п≥д загрозу саме ≥снуванн¤ украњнц≥в ¤к нац≥њ. —итуац≥¤ ускладнювалас¤ тим, що ”крањна не мала власноњ державност≥, а заходи ур¤д≥в Ћитви та ѕольщ≥, п≥зн≥ше –еч≥ ѕосполитоњ, спр¤мован≥ на в≥дс≥ч агресорам, були малоефективними.
ƒо певноњ м≥ри римське ханство виконувало роль пров≥дника турецькоњ пол≥тики у —х≥дн≥й ™вроп≥. …ого зовн≥шньопол≥тичн≥ акц≥њ зводилис¤ до граб≥жницьких наб≥г≥в, у результат≥ ¤ких найб≥льше страждали украњнськ≥ земл≥. “атари майже щороку, а ≥нколи й по к≥лька раз≥в на р≥к нападали на ”крањну, вбиваючи та захоплюючи в неволю м≥сцеве населенн¤, спустошуючи м≥ста ≥ села. √раб≥жницьк≥ промисли були дл¤ татар економ≥чно необх≥дними, оск≥льки њхнЇ скотарське господарство було прим≥тивним ≥ не могло задовольнити нагальних потреб, тод≥ ¤к торг≥вл¤ людьми, здеб≥льшого у аф≥, давала значн≥ прибутки.
∆ивим муром в≥д напад≥в турк≥в ≥ татар дл¤ ”крањни стало козацтво, ¤ке вважало боротьбу проти "бусурман≥в" св¤щенним обов''¤зком. —першу воно в≥дбивало турецько-татарськ≥ напади, а зм≥цн≥вши й саме розгорнуло наступ на волод≥нн¤ “уреччини та њњ васала Ч римського ханства, де визвол¤ло бранц≥в, руйнувало фортец≥, захоплювало значну здобич. —першу переважали сухопутн≥ походи, ¤к≥ набрали значних масштаб≥в ≥ стали регул¤рними. « часом запорожц≥ актив≥зують ≥ чорноморськ≥ експедиц≥њ. ¬же наприк≥н. XVI Ч на поч. XVII ст. козацький флот зр≥с до к≥лькох сотень одиниць ≥, не вагаючись, нападав на турецьк≥ фортец≥ й м≥ста.
ѕетро —агайдачний (бл. 1582, ульчиц≥ Ч 10 березн¤ 1622, ињв) Ч православний шл¤хтич з ѕеремишльськоњ земл≥, козацький ватажок, кошовий отаман «апорозькоњ —≥ч≥, гетьман ¬≥йська «апорозького. ќрган≥затор усп≥шних поход≥в украњнських козак≥в проти римського ханства, ќсманськоњ ≥мпер≥њ та ћосковського царства, меценат православних шк≥л.
«начною м≥рою козацьк≥ усп≥хи були пов''¤зан≥ з талановитим кер≥вництвом гетьмана ѕетра Cагайдачного (бл. 1570Ч1622), ¤кий, за п≥драхунками досл≥дник≥в, пров≥в 60 боњв на суходол≥ та на мор≥ й жодного не програв. « ним на чол≥ козацтво остаточно перетворилос¤ на окремий стан, а його збройн≥ сили були реформован≥ з, по сут≥, партизанських загон≥в у регул¤рну дисципл≥новану арм≥ю. ” пол≥тичн≥й д≥¤льност≥ головною заслугою —агайдачного було те, що в≥н зум≥в поЇднати ≥нтереси трьох най д≥¤льн≥ших частин украњнського сусп≥льства Ч козацтва, культурно-осв≥тньоњ верстви та духовенства. ” результат≥ актив≥зувалос¤ ¤к козацтво, котре поступово виходить за меж≥ своњх вузько станових ≥нтерес≥в та долучаЇтьс¤ до загальнонац≥ональних справ, так≥ м≥щансько-духовна ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка, в≥дчувши п≥дтримку ¬≥йська «апор≥зького, почала см≥лив≥ше та енерг≥йн≥ше реал≥зовувати своњ плани.
полководницький талант ѕ. —агайдачного ви¤вивс¤ ≥ п≥д час ’отинськоњ в≥йни. Ќавесн≥ 1621 р. 160-тис¤чна турецька арм≥¤ п≥д проводом самого султана при 260 гарматах, а також 60 тис. татар вирушили, щоб розгромити –≥ч ѕосполиту. „ерез нечисленн≥сть польського в≥йська, ¤ке становило трохи б≥льше 30 тис. ос≥б при 38 гарматах, корол≥вський ур¤д звернувс¤ за допомогою до козак≥в, об≥ц¤ючи розширенн¤ њхн≥х прав ≥ прив≥лењв. ќск≥льки турецько-татарська навала загрожувала поневоленн¤м ≥ украњнському народов≥, озацька рада ухвалила надати допомогу в боротьб≥ проти "бусурман≥в". 40 тис. козак≥в рушило назустр≥ч ворогов≥. ј дл¤ того, щоб розпорошити сили турк≥в, ще 10 тис. запорожц≥в в≥дправили на „орне море дл¤ актив≥зац≥њ там воЇнних д≥й.
÷ентральним пунктом бойових д≥й стала фортец¤ м. ’отина, - куди 1 вересн¤ прибуло козацьке в≥йсько. Ќаступного дн¤ сюди п≥д≥йшли турки й та тари, ¤к≥ в≥дразу вдарили по позиц≥¤х козак≥в, спод≥ваючись, що т≥ ще не встигли ¤к сл≥д укр≥питис¤, проте зазнали великих втрат ≥ змушен≥ були в≥дступити. Ќадал≥ турецька арм≥¤ практично безперервно прот¤гом м≥с¤ц¤ зд≥йснювала атаки на козацький таб≥р, небезп≥дставно вважаючи, що розбивши його, легко впораЇтьс¤ з пол¤ками. јле, втративши бл. 80 тис. ос≥б, так ≥ не змогла вз¤ти фортец≥.
9 жовтн¤ було укладено ’отинський мир, спри¤тливий дл¤ пол¤к≥в: 1) кордон ѕольщ≥ з “уреччиною встановлювавс¤ по ƒн≥стру; 2) турки й татари зобов''¤зувалис¤ не чинити граб≥жницьких поход≥в на територ≥ю –еч≥ ѕосполитоњ; 3) польський ур¤д погодивс¤-заборонити козацьк≥ експедиц≥њ проти риму ≥ “уреччини.
