” 1556 р. на о.ћала ’ортиц¤ ƒ.¬ишневецький заснував фортецю, ¤ка започаткувала «апор≥зьку —≥ч. —воЇ м≥сцеположенн¤ —≥ч пер≥одично зм≥нювала. ” 70-т≥ роки XVI ст. вона м≥стилас¤ на о. “омак≥вка, у 90-т≥ роки - на о. Ѕазавлук. « 1628 по 1652 рр. —≥ч розташовувалас¤ на ћикитиному –оз≥. « пол≥тичноњ точки зору «апор≥зька —≥ч була фактично зародком майбутньоњ украњнськоњ держави. ќднак специф≥чн≥ ≥сторичн≥ умови зумовили його своЇр≥дн≥сть.
озацьке в≥йсько очолював гетьман, а запорожц≥в - кошовий отаман. ” в≥йськовому план≥ —≥ч складалас¤ з 38 курен≥в, а територ≥альне - з 8-10 паланок. ¬ступ ≥ вих≥д з —≥ч≥ були добров≥льними. ѕрибульцев≥ м≥н¤ли ≥м''¤, аби приховати минуле вт≥кача. ¬≥йсько «апор≥зьке можна под≥лити на с≥чових козак≥в - нежонатих, загартованих у бо¤х, ≥ волосних - с≥мейних козак≥в, ¤к≥ б≥льший час жили за межами —≥ч≥, де займалис¤ землеробством, промислами, торг≥влею. —≥чов≥ козаки становили основу ¬≥йська «апор≥зького ≥ називалис¤ товариством або лицарством. ∆итт¤ запор≥зького козацтва будувалос¤ на демократичних засадах. ѕроте, соц≥альне розшаруванн¤ серед козак≥в визначало њхню пол≥тичну нер≥вн≥сть.
‘ункц≥њ законодавчого органу виконувала загальна озацька –ада. ¬ладу виконавчу репрезентували кошовий отаман ≥ старшина. ’арактерною рисою формуванн¤ оша була виборн≥сть. «агальна озацька –ада обирала старшину, затверджувала плани поход≥в, вир≥шувала зовн≥шн≥ питанн¤ та розпод≥лу земл≥. ѕоступово формуЇтьс¤ козацька адм≥н≥страц≥¤ - в≥йськовий судд¤, в≥йськовий отаман, хорунжий, гармаш, полковник, писар, осавула.
Ќа в≥дм≥ну в≥д ус≥Їњ територ≥њ ”крањни, у —≥ч≥ було власне неписане козацьке право - сукупн≥сть правових звичањв, ¤к≥ сформувались у сфер≥ козацьких сусп≥льних стосунк≥в. озацьке право ф≥ксувало стан стосунк≥в, затверджувало в≥йськово-адм≥н≥стративну орган≥зац≥ю, пор¤док землекористуванн¤, квал≥ф≥кувало види злочин≥в, покарань.
÷е даЇ п≥дстави говорити про ¤скраво виражену форму державност≥ з ус≥ма ознаками демократичноњ республ≥ки: фактична р≥вн≥сть козак≥в, в≥дсутн≥сть кр≥посного права ≥ феодальноњ власност≥ на землю. «ахист православноњ в≥ри слугував потужною ≥деолог≥чною основою житт¤ «апор≥жж¤.
ѕри цьому козацька державн≥сть мала своњ особливост≥, ¤к≥ не дозволили «апор≥зьк≥й —≥ч≥ стати повноц≥нною державою: - п≥двалини њњ створенн¤ були скор≥ше моральн≥, н≥ж етн≥чн≥; - неч≥тка визначен≥сть територ≥њ; - основною функц≥Їю —≥ч≥ ¤к державного утворенн¤ була в≥йськова конфронтац≥¤; - питанн¤м внутр≥шнього устрою - ф≥нансов≥й систем≥, осв≥т≥, ≥нфраструктур≥, буд≥вництву м≥ст тощо - уваги практично не прид≥л¤лос¤.
≤снуванн¤ «апор≥зькоњ —≥ч≥ було значним фактором у м≥жнародних стосунках. ≥ш ¬≥йська «апор≥зького в≥в переговори ≥ укладав угоди з ѕольщею, –ос≥Їю, римським ханством, Ўвец≥Їю, п≥дтримував окрем≥ держави ≥ коал≥ц≥њ.
ћасов≥ втеч≥ сел¤н позбавл¤ли польських феодал≥в робочих рук, а козацьк≥ походи на рим ≥ —тамбул ускладнювали стосунки ѕольщ≥ з “уреччиною. ѕольський ур¤д брав до себе на службу заможну частину козак≥в, забезпечивши њм прив≥лењ та њхн≥ми руками придушував свав≥лл¤ запорожц≥в, спр¤мовуючи њх на охорону п≥вденних кордон≥в.
” 1572 р. за наказом польського корол¤ —иг≥змунда ≤≤ јвгуста формуЇтьс¤ заг≥н ≥з 300 козак≥в, ¤к≥ вносилис¤ у спец≥альний список - реЇстр. –еЇстровим козакам була встановлена виплата з польськоњ казни, вони не п≥дпор¤дковувалис¤ м≥сцев≥й влад≥, а лише призначеному ур¤дом Ђстаршомуї; козацька старшина отримала знаки влади - клейноди. ÷ентром реЇстрового козацтва стало м.“рахтемир≥в. «апор≥зька —≥ч також формально п≥дпор¤дковувалас¤ реЇстровому козацтву, але –еч≥ ѕосполит≥й так ≥ не вдалос¤ вз¤ти њњ п≥д св≥й контроль. Ќаприк. XVI - на поч. XVII ст. реЇстрове козацтво разом з запорожц¤ми виступало проти турецько-татарських агресор≥в та польсько-шл¤хетського феодального гн≥ту, п≥дтримуючи сел¤нство.
Ѕудучи перех≥дною формою в≥д профес≥йноњ общини до повноц≥нноњ держави, «апор≥зька —≥ч, в≥д≥грала найвизначн≥шу роль у процес≥ украњнського державного буд≥вництва, њњ ≥снуванн¤ ознаменувало собою етап поступового формуванн¤ украњнськоњ етн≥чноњ держави.
