Захопивши у XIV-XV ст. Галичину, Західну Волинь і Поділля, Польща прагнула оволодіти й українськими землями, які входили до складу Великого князівства Литовського. Визрівали об''єктивні умови для унії між Польським королівством і Литвою. Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти, щодо власних привілеїв. Вплив мав і зовнішній фактор. Війна Литви з Москвою, підтриманою Данією та Швецією, призвела до втрати територій, і Велике князівство Литовське потребувало значної військової та фінансової допомоги. Тому вже на сер. XVI ст. були здійснені перші спроби підписання унії. Але реальних результатів сторони домоглися лише в 1569 р. на засіданні об''єднаного сейму у Любліні. Після того як частина литовських, українських і білоруських магнатів, не задоволених польським проектом унії, намагалася зібрати шляхетське ополчення для боротьби за свої права, король Сигізмунд III Август своїми універсалами приєднав
українські землі (Підляшшя, Волинь, Київщину, Брацлавщину) зрівнявши місцеву шляхту у привілеях з польською. Це означало створення держави Річ Посполита в якій були король, сейм, єдина зовнішня політика, загальна скарбниця. Автономія Литви зберігалася у питаннях місцевого самоврядування, організації збройних сил, у правничій сфері. Українські землі були віднесені до складу польських воєводств - Руського (Львів), Белзького (Белз), Волинського (Луцьк), Київського (Київ), Подільського (Кам''янець), Брацлавського (Брацлав). Люблінська унія 1569 р. мала суперечливі наслідки: - сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії; - возз''єднала українські землі; - забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою; - викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.
Після 1569 р. більшість українських земель зайняті польськими магнатами, посилюється кріпацтво. Литовський статут 1588 р., який діяв у Речі Посполитій разом із польським феодальним правом, остаточно закріпачував селян, визнавалися необмежена панщина і заборона переходу селян. Основою економіки українських земель залишалося сільське господарство, яке мало натуральний характер. Поступово з''являються фільварки. Розвиваються міста - державні й у приватному володінні. Мешканці міст боролися за введення Магдебурзького права - виборного місцевого самоврядування.
