30, 60 Білети
1.Створення радянського суду в Україні (20-ті рр.).
Суд - є орган державної влади, а судова діяльність-одна з функцій державного управління. Радянська судова система - це сукупність судовихорганів Радянської держави, взаємозв''язаних здійсненням цілей ізавдань правосуддя. Судова система СРСР відображала федеративний устрійрадянського багатонаціональної держави. У зв''язку з цим у ній розрізняли загальносоюзні суди та суди союзних республік. Кожен судовий орган для здійснення правосуддя був наділений конкретними повноваженнями. Суди зоднаковими повноваженнями в межах однієї союзної республіки становила ланка судової системи. Перший законодавчий акт Радянської влади про суд - декрет № 1 -, бувприйнято 23 листопада 1917 року, тобто майже через місяць після перемоги
Жовтневої революції. Декреті №2 говорив про те що суд, члени Верховного судового контролю може бути переобрано і відкликані Совітами, що скасовувати рішення Верховного судового контролю може тільки законодавчий орган Радянської влади.Декретом №3 суд від 20 липня 1918 року- відбулося розмежування підсудності справ місцевих і окружними народними судами. На місцеві народні суди було покладено розгляд більшості справ про злочини. Справи про зазіханнях людське життя, про згвалтування, розбої, бандитизм, підробка грошових знаків, хабарництві і спекуляції підлягали розгляду окружними народними судами. Місцевим народним судам було дозволили розглядати цивільні справи ціною позову до 10000 рублів, з кримінальних справ – призначати покарання до п''яти позбавлення свободы. Також декретом №2 загальної судової системи остаточно було усунуто Положення єдиного народного суді 30 листопада 1918 року. Народний суд став розглядати все цивільні - і кримінальні справи, крім справ, підсудних трибуналам. Зміни у Положенні єдиного народному суді було внесено постановою НКЮ РРФСР від 16 вересня 1920 року. 21 жовтня 1920 року було видано нове Положення про народному суді, яке, зберігши все основні засади Положення єдиного народному суді 1918 року, усували його недоліки.
2. Адміністративно - територіальний устрій, місцеві органи влади в УРСР у 30-х роках XX ст.
Верховним органом влади в УСРР і надалі залишався Всеукраїнський з''їзд Рад. Після утворення СРСР він мав керуватися постановами Всесоюзних з’їздів Рад, рішеннями монопольно правлячої Комуністичної партії. Виключною компетенцією з’їзду було затвердження, зміна й доповнення Конституції УСРР. Так, XI Всеукраїнський з’їзд Рад (травень 1929 р.) затвердив нову Конституцію УСРР, підґрунтям якої стала союзна Конституцію. Рішеннями з’їзду змінювалися кордони УСРР, встановлювалися кордони й остаточно затверджувалася Конституція Молдавської АСРР (утвореної у складі УСРР 12 жовтня 1924 p.). Всеукраїнський з’їзд Рад обирав ВУЦВК, а з 1926 р. також представників від України до Ради національностей СРСР. Місцевими органами влади відповідно до Конституцій 1919 і 1929 р. були з’їзди Рад та їх виконавчі комітети. Управління галузя¬ми місцевого господарства і соціально-культурного життя здійсню¬вали відповідні відділи виконкомів. Місцеві радянські органи ство¬рювались відповідно до адміністративно-територіального поділу України, який у період 20-30 років зазнав неодноразових змін. Початок адміністративно-територіальної реформи був покладений переходом у 1922-1925 pp. від чотириступеневої (центр - губернія -повіт - волость) до триступеневої (центр - округ - район) системи управління. У 1925 р. в Україні було створено 41 округ, 680 районів, по¬над 10 тис. сільрад, у тому числі 12 національних районів і понад 500 національних сільрад (російських, польських, німецьких, єврейських таін.).
У серпні 1930 р. розпочався перехід до двоступеневої системи управління (центр - район), внаслідок чого утворилося 503 адміністративні одиниці (484 райони, 18 міст і Молдавська АСРР), які управлялися безпосередньо з центру.
3. Конституція УРСР 1937 р. про системи органів влади і управління.
Після ухвалення 5 грудня 1936 р. другої Конституції СРСР виникла необхідність узгодити з нею основні положення Конституції УСРР. Тому вже 1 січня 1937 р. текст нової української конституції опубліковано для обговорення. A 25 січня 1937 р. її затвердив XIV З''їзд рад УСРР. Порівняно з текстом 1929 p., третя Конституція УРСР містила багато нових положень, статей, розділів та підрозділів. У ній розписано детально всі права і свободи, які надавалися громадянам. Складалася Конституція 1937 р. з 13 розділів та 146 статей, які мали положення про суспільний (соціалістичний) лад, державний устрій, вищі і місцеві органи влади та управління УРСР і Молдавської АРСР, бюджет республіки, герб, прапор та столицю. Новими або окремими розділами були положення про суд і прокуратуру, основні права і обов''язки громадян, виборчу систему та порядок зміни Конституції. За нею змінилася назва держави з УСРР на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР), прапор (на ньому з''явився серп і молот), столиця (м. Київ). Вищим і єдиним законодавчим органом влади в республіці проголошувалася відтоді Верховна Рада УРСР на чолі з Президією та Головою Президії ВР
4. Судові та правоохоронні органи Кривого Рогу.
Судовими та правоохонними органа в Кривому Розу є - районні прокуратури, районні відділи КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та районні суди.
5. Люблінська унія 1569 р., її зміст та значення.
Люблінська унія 1569 - угода про об''єднання Польщі та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу - Річ Посполиту. Розгляд питання про укладення унії розпочався в січні 1569 на спільному польсько-литовському сеймі у Любліні (звідси і назва угоди). Однак в березні 1569 великі литовські магнати, які погоджувались на об''єднання тільки при умові існування окремого сенату і сейму Великого князівства Литовського, припинили переговори. Польський сейм, використовуючи підтримку литовської і української шляхти, що була невдоволена пануванням великих землевласників у князівстві та намагалась одержати такі ж права як і польська шляхта, санкціонував акти короля Сигізмунда II Августа про відторгнення і приєднання до Польщі українських земель -Підляшшя, Волинь, Брацлавщину, Поділля і Київщину. Тиск шляхти, невдачі Литви у Лівонській війні 1558-83 та прагнення отримати військову допомогу з боку Польщі в боротьбі з Московською державою, примусили литовських магнатів піти на відновлення переговорів. 28.6.1569 була підписана Л .У., яку 1.7.1569 затвердили роздільно депутати польського і литовського сеймів. Л.у. завершила процес об''єднання двох держав, що розпочався з укладення Кревської унії 1385. На чолі об''єднаної держави стояв монарх, який титулувався королем польським і Великим князем Литовським. Його мали обирати на спільному польсько-литовському сеймі і коронувати в Кракові. Спільними для Польщі та Литви були сейм і сенат, запроваджувалася єдина грошова одиниця. Велике князівство Литовське зберігало певну автономію, маючи окремі закони, судову систему, військо, уряд і адміністрацію. Українські землі, що увійшли до складу Польщі, були поділені нa Берестейське, Подільське, Брацлавське і Київське воєводства. Укладення Л.у. привело до значного посилення національно-релігійного гніту в Україні і, одночасно, викликало піднесення українського національно-визвольного руху проти польських загарбників.

Главная Страница