23, 53 Білет

2. Перебудова державних органів УРСР на основі Конституції 1937 р.
Вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих органів влади. Прийняття Конституції СРСР 1936 р. і Конституції УРСР 1937 р. внесло важливі зміни до всієї системи вищих і місцевих органів державної влади і органів державного управління.З цього часу вищим органом державної влади СРСР була двопалатна (Рада Союзу і Рада Національностей) Верховна Рада СРСР. Вищим органом державної влади УРСР була Верховна Рада республіки, місцевими органами державної влади — місцеві Ради депутатів трудящих.12 грудня 1937 р. відбулися вибори до Верховної Ради СРСР які провадилися під керівництвом та контролем Комуністичної партії. Від України було обрано 102 депутата в Раду Союзу і 36 депутатів в Раду Національностей.Вибори до Верховної Ради УРСР відбулися, також під контролем партійних організацій, вже в наступному році. 25 лютого 1938 р. ЦВК УРСР затвердив Положення про вибори до Верховної Ради УРСР, які були призначені на 26 червня 1938 р. Виборча кампанія розпочалась дуже активно, особлива увага приділялася парадним формам: грали оркестри, функціонували буфети, безплатно транслювалися кінофільми тощо. Природно, під контролем репресивних органів у голосуванні взяло участь 99,6% загальної кількості виборців. Усі вони «голосували» одностайно. Всього до Верховної Ради УРСР було обрано 304 депутати. Президії Верховної Ради УРСР, склад якої (голова, його заступники, секретар і члени) обирався Верховною Радою, було надано такі повноваження: скасовувати постанови і розпорядження Раднаркому УРСР, а також рішення і розпорядження обласних Рад депутатів трудящих, у період між сесіями Верховної Ради УРСР звільняти з посад і призначати наркомів УРСР за поданням голови Раднаркому УРСР та ін. Надання прав громадянства, присвоєння почесних звань, помилування громадян, засуджених судовими органами республіки, також увійшло до компетенції Президії Верховної Ради УРСР. Усім значним актам представницьких органів влади передували рішення відповідних партійних структур, які не тільки контролювали, а часто й підміняли державні органи, здійснюючи їх функції.
5. Пам’ятки феодального права в Україні у XIV – XVIІ ст.
Феодальне право, виступаючи як засіб регулювання феодальних відносин, представляє крок вперед за своїм внутрішнім змістом, але по своїй зовнішній формі, юридичної техніки, розробленості інститутів значно поступається вищим зразкам права стародавнього світу. Для нього характерний уповільнений хід розвитку як результат консервації правових звичаїв, багато в чому випливають з варварської епохи, правовий формалізм і примітивність юридичних процедур. Феодальне право було для стану феодалів правом привілеєм, а для решти населення - правом примусу. Для розв''язання важливих питань внутрішнього життя удільного князівства збиралася рада, до складу якої входили впли¬вові місцеві феодали, представники місцевого боярства та церкви. У період феодальної роздробленості регулятивна роль права посилилася за рахунок збільшення кола конкретних об''єктів фео-дального господарства, які захищалися правом, розширення складу різних за своїм правовим становищем соціальних груп, передусім феодально залежних верств населення, а також зміцнення основ права-привілею. Для правової системи цього періоду характерне посилення місцевих особливостей (партикуляризм) права, хоча в князівствах Русі воно не досягло тієї глибини, яка мала місце в ін¬ших державах, наприклад у країнах Центральної та Західної Євро¬пи. Особливості у нормах права, що застосовувалися в окремих князівствах та землях (наприклад Галицько-Волинській), не усу¬вали їхньої схожості з давньоруським правом та їх наступності. Зберігалися загальні принципи, інститути та форми цього права на всіх землях Русі.

Сбором информации занималась группа Баранова. Все вопросы к нему, неудачник. (с) Сива

Главная Страница