19, 49 Ѕ≥лет

1.—удова система та правоохоронн≥ органи «”Ќ–.
ќрган≥зац≥йну основу судовоњ системи становить стара австр≥йська система суд≥вництва, про що йшлос¤ у прийн¤тому 21 листопада 1918 р. «акон≥ ”Ќ–ади Ђѕро тимчасову орган≥зац≥ю суд≥в ≥ власт≥ судейськоњї.  ер≥вним органом судовоњ влади закон визначав ƒержавне секретарство суд≥вництва, а вс≥ суди попередньоњ держави в≥дпов≥дно Ђстають судами «ах≥дно-”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки ≥ Ї зобовТ¤зан≥ в њњ ≥мен≥ виконувати дальше спорове, неспорове ≥ карне суд≥вництвої.
Ќевдовз≥ ƒержавне секретарство суд≥вництва, ¤ке очолював ќ. Ѕурачинський, провело реформуванн¤ судовоњ системи, розд≥ливши територ≥ю держави на 12 судових округ та 130 судових пов≥т≥в. ¬они мали комплектуватис¤ судд¤ми на основ≥ виборност≥ м≥сцевим населенн¤м, при цьому було дотримано квотного представництва в судовому корпус≥ обранц≥в в≥д нац≥ональних меншин. «апроваджувалис¤ судочинства украњнською мовою, принципи гласност≥, в≥дкритост≥, змагальност≥, права звинуваченого на захист. ” звТ¤зку ≥з складними воЇнними обставинами судовий ≥нститут прис¤жних був тимчасово скасований, дл¤ веденн¤ крим≥нальних справ створювалис¤ трибунали першоњ ≥нстанц≥њ. ‘ункц≥њ другоњ та третьоњ судових ≥нстанц≥й належали в≥дпов≥дно тимчасово створеним ќкремим судовим сенатам другоњ та третьоњ ≥нстанц≥й. Ѕули врегульован≥ питанн¤ розм≥р≥в оплати прац≥ судовим прац≥вникам, судових та цив≥льних експерт≥в, судове мито тощо.
Ќезм≥нною залишилась структура прокуратури: њй передавались попередн≥ функц≥њ. « утворенн¤м Ќайвищого ƒержавного —уду у м. Ћьвов≥ планувалос¤ створити √енеральну державну прокуратуру, передаючи њй функц≥њ державного обвинуваченн¤ в судах. √енеральну державну прокуратуру мав очолити √енеральний державний прокурор, ¤кого так ≥ не було призначено. —тарший прокурор при окремому —удовому —енат≥ ≤≤ ≥нстанц≥њ у м. —тан≥слав≥ став старшим прокурором «”Ќ–. ” судових округах та пов≥тах ƒержавним секретарством суд≥вництва планувалось призначити прокурор≥в за поданн¤м √енерального державного прокурора [2; 3, 43]. ƒе¤ких прокурор≥в-украњнц≥в було призначено ƒержавним секретарством суд≥вництва, але, на в≥дм≥ну в≥д судд≥в, переважна б≥льш≥сть прокурор≥в були австр≥йц≥ та пол¤ки.
2.як позначавс¤ тотал≥тарний режим на житт≥ сусп≥льства.
“отал≥таризм - система пол≥тичного пануванн¤, за ¤коњ державна влада, зосереджена в руках вузького кола ос≥б, л≥кв≥довуЇ конституц≥йн≥ гарант≥њ прав ≥ свобод особи шл¤хом насильства, пол≥цейських метод≥в впливу на населенн¤, духовного поневоленн¤, остаточно поглинаЇ вс≥ форми та сфери життЇд≥¤льност≥ людини.
“отал≥таризм - це своЇр≥дний спос≥б орган≥зац≥њ сусп≥льства, ¤кий характеризуЇтьс¤ всеб≥чним ≥ всеохопним контролем влади над ц≥л¤ми, загальнообов''¤зковою ≥деолог≥Їю.
“отал≥тарний режим проводить посл≥довну декласац≥ю сусп≥льства. –уйнуючи вс≥ його орган≥чн≥ зв''¤зки, в≥дчужуючи виробник≥в в≥д власност≥ та влади, цей режим кожного ≥ндив≥да п≥дключаЇ до сусп≥льноњ системи поза горизонтальними чи будь-¤кими несанкц≥онованими зв''¤зками. ”насл≥док цього сусп≥льство з орган≥зму перетворюЇтьс¤ на механ≥зм, дов≥льно сконструйований владними структурами, тобто на масове сусп≥льство.
ќчевидно, що масове сусп≥льство об''Їктивно Ї атом≥зованим сусп≥льством, а суб''Їктивно ¤вл¤Ї собою в≥дчужене населенн¤, отже, масове сусп≥льство Ї системою, що маЇ високий ступ≥нь доступност≥ населенн¤ дл¤ моб≥л≥зувального впливу ел≥ти. Ћюди, ¤к≥ зазнали атом≥зац≥њ, легко п≥ддаютьс¤ станов≥ моб≥л≥зованост≥. ќск≥льки тотал≥таризм Ї станом тотальноњ моб≥л≥зац≥њ, масове сусп≥льство стаЇ його основою.
3.Ќац≥онально державний устр≥й у 1 половин≥ 50х рок≥в в украњн≥. ¬ищ≥ та м≥сцев≥ органи державноњ влади управл≥нн¤.
«авершенн¤ процесу в≥дбудови не призвело до послабленн¤ адм≥н≥стративно-командноњ системи з њњ надзвичайними заходами управл≥нн¤. ¬она ще б≥льше зм≥цн≥ла. —в≥дченн¤м цього став XIX з''њзд  ѕ–— (на цьому з''њзд≥ ¬ ѕ(б) було перейменовано в  омун≥стичну парт≥ю –ад¤нського —оюзу), останн≥й з''њзд за житт¤ ….—тал≥на. «''њзд затвердив новий п''¤тир≥чний план розвитку —–—– у 1951-1955 pp. Ќа ньому головним завданн¤м було поставлено наздогнати ≥ перегнати пров≥дн≥ кап≥тал≥стичн≥ держави за вс≥ма показниками.
ѕочаток реформуванн¤ було покладено на вересневому (1953 р.) ѕленум≥ ÷   ѕ–—, ¤кий нам≥тив заходи, спр¤мован≥ на п≥днесенн¤ с≥льського господарства. “ак, передбачалось укр≥пленн¤ матер≥ально-техн≥чноњ бази господарств, матер≥альне заохоченн¤ мешканц≥в села, п≥двищенн¤ закуп≥вельних ц≥н на с≥льгосппродукц≥ю, зменшенн¤ податк≥в на присадибне господарство, списуванн¤ заборгованост≥ колгосп≥в, пол≥пшенн¤ ¤к≥сного складу кер≥вник≥в с≥льськогосподарських п≥дприЇмств та ≥н.
«авд¤ки таким заходам с≥льське господарство вперше за довг≥ роки стало рентабельним. —ередина 50-х рок≥в була пер≥одом найб≥льшого п≥днесенн¤ в ≥стор≥њ колгоспно-радгоспноњ системи —–—–. ¬алова продукц≥¤ с≥льського господарства за 1954-1958 pp. пор≥вн¤но з попередньою п''¤тир≥чкою зросла на 35,3%.
Ќезважаючи на те, що нове рад¤нське кер≥вництво звертало велику увагу на розвиток с≥льського господарства, все ж пр≥оритетним залишавс¤ розвиток промисловост≥. ” республ≥ц≥ розвивались галуз≥, що закр≥плювали статус ”–—– ¤к паливно-енергетичноњ, металург≥йноњ бази —–—–, важливого району важкого машинобудуванн¤ ≥ воЇнноњ промисловост≥. ” 1952-1955 pp. було збудовано  аховську √≈—, а до к≥нц¤ дес¤тил≥тт¤ ще р¤д електростанц≥й, ¤к≥ загалом зб≥льшили виробництво електроенерг≥њ в 1,9 раза. ѕродовжувавс¤ процес розвитку вуг≥льноњ, нафтовоњ ≥ газовоњ промисловост≥. “ак, у 1951-1958 pp. було побудовано 263 шахти, розроблено значну к≥льк≥сть родовищ нафти та газу.

4.ѕон¤тт¤ коал≥ц≥¤.ѕовноваженн¤ центральних орган≥в влади зг≥дно конституц≥йноњ реформи 2006р.
 оал≥́ц≥¤ Ч пол≥тичний або в≥йськовий союз держав, ¤к≥ домовилис¤ про сп≥льн≥ д≥њ з тих чи ≥нших питань м≥жнародних в≥дносин ; об''Їднанн¤ к≥лькох пол≥тичних парт≥й на засадах угоди про утворенн¤ ур¤ду з представник≥в цих парт≥й (коал≥ц≥йний ур¤д).
ѕроблема розмежуванн¤ повноважень органiв центральноњ та мiсцевоњ влади в ”крањнi та необхiднiсть њњ вирiшенн¤ виникла разом ≥з процесом вiдокремленн¤ органiв мiсцевого самовр¤дуванн¤ ≥з системи органiв державноњ влади та закр≥пленн¤ њхньоњ компетенц≥њ в законодавств≥. «а часiв iснуванн¤ –ад¤нського —оюзу органи мiсцевоњ влади розгл¤дались ¤к мiсцевi органи державноњ виконавчоњ влади, а њхн¤ компетенцi¤ не вiдокремлювалас¤ вiд компетенцiњ центральних органiв влади, оскiльки була њхньою складовою.
ѕ≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ в ”крањн≥ постали питанн¤ запровадженн¤ пол≥тики ф≥нансовоњ децентрал≥зац≥њ у св≥тл≥ виходу њњ з-п≥д жорсткого централ≥зованого управл≥нн¤.
¬ ”крањн≥ ≥нститут делегованих державою повноважень органам м≥сцевого самовр¤дуванн¤ був запроваджений «аконом ”крањни Дѕро м≥сцев≥ ради народних депутат≥в та м≥сцеве ≥ рег≥ональне самовр¤дуванн¤Ф

5.—уд ≥ судочинств в ”крањн≥ у 14-16 ст.
 опний суд був ≥нститутом звичаЇвого права, ¤кий сформувавс¤ на етн≥чних украњнських земл¤х у XIV ст. ≥ функц≥онував до XVIII ст. ¬≥н був спадкоЇмцем вервного суду ≥ розвивав правов≥ традиц≥њ  ињвськоњ –ус≥ та √алицько-¬олинськоњ держави. ”н≥кальн≥сть цього судового органу (¤к правило, с≥льського) пол¤гала в тому, що в≥н не визнавав станового принципу судочинства, був виборним ≥ колег≥альним, а його судд¤ми були авторитетн≥ представники територ≥альноњ громади.
ѕ≥дв≥домч≥сть копного суду передбачала вир≥шенн¤ ним цив≥льних ≥ крим≥нальних справ, проте в його практиц≥ не в≥дбулось ч≥ткого розмежуванн¤ судочинства на цив≥льне та крим≥нальне.  опному суду були п≥дсудн≥ ус≥ сусп≥льн≥ групи, у тому числ≥ шл¤хта, ¤ка проживала у селах. як бачимо, це могло викликати взаЇмне дублюванн¤ громадськими (копними) та державними судами своњх функц≥й. ѕроте ≤. „еркаський зазначав, що такого дублюванн¤ не було, оск≥льки право вир≥шального вибору суду, ¤кий розгл¤дав справу, належало потерп≥лому (позивачу)
 ожна стад≥¤ копного судочинства мала назву Ђкопаї. «алежно в≥д справи, ¤ку вир≥шував копний суд, њх к≥льк≥сть могла бути р≥зною, проте загалом можна згрупувати та вид≥лити три основн≥ стад≥њ копного судочинства: гар¤ча копа (розсл≥дуванн¤ злочин≥в), велика копа (судовий розгл¤д) та завита копа (виконанн¤ р≥шень). ”крањнський правознавець я. ѕа-дох вид≥лив так≥ засади копного судочинства: усн≥сть; безпосередн≥сть; диспозитивн≥сть стор≥н процесу; Їдн≥сть провадженн¤ в цив≥льних ≥ крим≥нальних справах; пом≥ркований формал≥зм.  р≥м названих засад, копному судочинству також були властив≥ гласн≥сть, змагальн≥сть ≥ р≥вноправн≥сть стор≥н процесу.
«д≥йсненн¤ копними судами попереднього розсл≥дуванн¤ починалось ≥з скарги (позову) потерп≥лого (позивача). —карга (позов) у копному судочинств≥, ¤к правило, надавалась суду в усн≥й форм≥. ” ц≥й скарз≥ можна умовно вид≥лити три частини: вступ (у ньому зазвичай позивач розпов≥дав про передумови своЇњ проблеми); суть позову (розпов≥дь про запод≥¤ну шкоду); запевненн¤ про те, що у нього (позивача) немаЇ жодних сумн≥в≥в у тому, що лише копний суд може цю справу вир≥шити.
—удовий розгл¤д (велика копа) в≥дбувавс¤ на Ђкоповищ≥ї.  оповища були незм≥нними прот¤гом багатьох стол≥ть та визначеними звича¤ми громади м≥сц¤ми (зазвичай п≥д в≥дкритим небом) з≥брань ≥ зас≥дань копних суд≥в. ќчевидно, на коповищах ран≥ше проводили своњ зас≥данн¤ вервн≥ суди, а, можливо, перед ними ще й общинн≥ суди додержавного сусп≥льства. –озгл¤д справи копним судом розпочинавс¤ з того, що потерп≥лий розпов≥дав судд¤м обставини справи разом ≥з даними, з≥браними п≥д час гар¤чоњ копи. ѕ≥сл¤ цього копний суд викликав п≥дсудного, щоб той нав≥в докази своЇњ невинност≥

√лавна¤ —траница