14, 44 Ѕ≥лет
1. «аконодавча д≥¤льн≥сть «”Ќ–
«”Ќ– проводила радикальн≥ зм≥ни у соц≥ально-пол≥тичн≥й сфер≥, економ≥ц≥, осв≥т≥, культур≥ тощо. 15 лютого 1919 р. ”крањнська нац≥ональна рада прийн¤ла «акон про державну мовуЦ украњнську;притому, нац≥ональним меншинам гарантувалось право послуговуватись усно ≥ письмово в оф≥ц≥йних в≥дносинах з державною владою р≥дною мовою, а державним ≥нституц≥¤м надавати в≥дпов≥дь р≥дною мовою цих громад¤н. Ќац≥ональним меншинам гарантувалось право в≥льно розвивати свою мову, культуру, мати своњ школи, б≥бл≥отеки, видавництва, видавати пер≥одичн≥ виданн¤. ¬лада «”Ќ– займалась також соц≥ально-економ≥чними проблемами, передус≥м земельною, над ¤кою працювали ус≥ пол≥тичн≥ парт≥њ ≥ спец≥альна ком≥с≥¤ ”крањнськоњ нац≥ональноњ ради, ¤ку очолив Ћев Ѕачинський. ¬решт≥, у кв≥тн≥ 1919 р. був ухвалений «акон проземельну реформу, ¤кий передбачав конф≥скац≥ю земель пом≥щик≥в та ≥нших великих землевласник≥в понад встановлений максимум Ц ц≥ земл≥ переходили у земельний фонд «”Ќ–, з ¤кого мали над≥л¤тись безземельн≥ ≥ малоземельн≥ сел¤ни. ¬насл≥док повного економ≥чного виснаженн¤ краю у в≥йн≥ гостро сто¤ла продовольча проблема Ц воююч≥ сторони конф≥сковували у населенн¤ ус≥ харч≥, промислов≥ товари, од¤г, транспорт;населенн¤, особливо у г≥рських пов≥тах, голодувало. Ѕуло створенохарчовий вид≥л, ¤кий очолив —тепан ‘едак, ≥ вз¤то на ол≥к ус≥ запаси харч≥в ≥ товар≥в першоњ необх≥дност≥. –озв`¤зувалось питанн¤ охорони здоров`¤Ц в≥дкривались л≥карн≥, пол≥кл≥н≥ки, медпункти, аптеки; проводилась р≥шуча боротьба з еп≥дем≥¤ми, основними нос≥¤ми ¤ких були колишн≥ в≥йськовополонен≥.
Ѕули значн≥ здобутки у галуз≥ осв≥ти Ц передус≥м, розпочалась украњн≥зац≥¤ школи
сфер≥ ф≥нанс≥в було вир≥шено тимчасово зберегти австр≥йську крону, оск≥льки не було змоги друкувати власн≥ грош≥, а також уводились в об≥г грош≥ ”Ќ– Ц гривн≥ ≥ карбованц≥.
јктивною була зовн≥шньопол≥тична, дипломатична д≥¤льн≥сть «”Ќ–.

2. ѕерш≥ пТ¤тир≥чки в ”крањн≥ та њх насл≥дки.  ор≥нн≥ зм≥ни в економ≥ц≥ ≥ класов≥й структур≥ сусп≥льства
ѕерша була призначена на 1928Ч1932 роки. ƒирективу про њњ складанн¤ ухвалив XV з''њзд ¬ ѕ(б) у 1927. ÷е мала бути п''¤тир≥чка прискореноњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ —–—–, навколо њњ зм≥сту точилас¤ спочатку велика пол≥тична боротьба м≥ж—тал≥ним ≥ троцьк≥стами. ўойно у кв≥тн≥ 1929 XVI конференц≥¤ ¬ ѕ(б) ухвалила остаточний план п''¤тир≥чки, а ще тривала боротьба за розм≥щенн¤ промисловост≥; ƒержплан —–—– обстоював розбудову коштом ”крањни ”рало- узнецького комб≥нату, а ƒержплан ”–—– економ≥чно обірунтовував доц≥льн≥сть розвитку промисловост≥ головне в ”крањн≥. 15 травн¤1930 ÷  ¬ ѕ(б) вир≥шив справу на користь ”ралу й  узбасу. «м≥ст п''¤тир≥чки було в≥дпов≥дно зм≥нено. ѕерша п''¤тир≥чка також не передбачала примусово прискореноњ колектив≥зац≥њ с≥льського господарства та такоњ к≥лькост≥ експорту с≥льсько-господарськоњ продукц≥њ, ¤ка ви¤вилас¤ потр≥бною дл¤ оплати ≥мпорту машин ≥ обладнанн¤ у зв''¤зку з≥ св≥товою аграрною й ф≥нансовою кризою.
ѕ≥д час виконанн¤ першоњ п''¤тир≥чки, кр≥м с≥льського господарства, виникла паливна криза, велика нестача метал≥в, криза на транспорт≥. ѕ''¤тир≥чний план повн≥стю виконаний не був. ѕроте, було збудовано близько 1 500 нових промислових п≥дприЇмств, у тому числ≥ близько 400 в ”крањн≥; машини ≥мпортовано переважно з-за кордону.  р≥м ”рало- узнецького метало-вуг≥льного комб≥нату, у центральн≥й –ос≥њ розбудовано нову машинобуд≥вну та в≥йськову промислов≥сть, а в ”крањн≥ Чƒн≥прогес та ≥нш≥ електростанц≥њ, тракторне(з конвеЇра ’“« з≥йшов перший трактор), комбайнове та г≥рниче машинобудуванн¤. Ѕуд≥вництво нових завод≥в вивело ”крањну на р≥вень великих ≥ндустр≥альних крањн ™вропи, њњ промисловий потенц≥ал у 1940 роц≥ у с≥м раз≥в перевищував показник 1913 року. «агалом, прот¤гом першоњ п''¤тир≥чки створилас¤ рад¤нська економ≥чна система у так≥й форм≥, у ¤к≥й вона зберегалас¤ до 1991 року.
¬иконанн¤ першоњ п''¤тир≥чки, що в≥дбувалос¤ коштом споживанн¤ населенн¤, ≥ одночасна суц≥льна колектив≥зац≥¤ викликали в ”крањн≥ голодову катастрофу 1932−1933 ≥ тривале та р≥зке зниженн¤ життЇвого стандарту.

3. ѕеребудова рад¤нського державного апарату стосовно вимог мирного часу. ¬ибори до ¬ерховноњ –ади ≥ м≥сцевих –ад
 р≥м вдосконаленн¤ структури ≥ функц≥й державних орган≥в у 20-х рр.. було звернено увагу ≥ на орган≥зац≥ю њх роботи. Ќародилос¤ в≥доме рух Ќќ“, рух за наукову орган≥зац≥ю управл≥нськоњ прац≥. ” 1923 р. при  олег≥њ Ќ  –—≤ —–—– був заснований дорадчий орган - –ада з науковоњ орган≥зац≥њ управл≥нн¤, до складу ¤кого ув≥йшли представники р≥зних в≥домств ≥ п≥дприЇмств. ” тому ж роц≥ виникла громадська орган≥зац≥¤ - Ћ≥га "„ас", ¤ка створила велику мережу осередк≥в в найб≥льших м≥стах. ѓњ члени боролис¤ за доц≥льне використанн¤ робочого часу в установах, проти зап≥знень, зайвих зас≥дань ≥ т.п. Ћ≥га про≥снувала недовго, до 1925 р., але накопичила багатий досв≥д орган≥зац≥њ управл≥нськоњ прац≥. ” 1926 р. був орган≥зований спец≥альний ƒержавний ≥нститут техн≥ки управл≥нн¤.
¬елике значенн¤ в справ≥ економ≥њ кошт≥в ≥ в боротьб≥ з бюрократизмом мало скороченн¤ обл≥ку та зв≥тност≥, що проводитьс¤ за ≥н≥ц≥ативою Ќ  –—≤.“ак, зв≥тн≥сть до Ќаркомф≥н≥ була скорочена майже на 80%, в ÷ентросоюз - на 81,7%, а в ≈кспортхлебе - нав≥ть на 97,6%.

4. ƒержавне буд≥вництво в ”крањн≥ на сучасному етап≥
ƒержавне буд≥вництво Ї особливим процесом, що належить до найб≥льш складних форм д≥¤льност≥ людини, ¤кий визначаЇ бутт¤ людини. ѕроте дос≥ формуванн¤ державного буд≥вництва в≥дбуваЇтьс¤ стих≥йно, а не усв≥домлено. ѕричиною такого становища Ї неоднозначн≥сть трактуванн¤ зм≥сту держави ¤к базового пон¤тт¤ та, внасл≥док цього, неоднозначн≥сть виокремлюваних метод≥в державного буд≥вництва. ¬одночас сучасний етап розвитку украњнськоњ державност≥ та сусп≥льства в ц≥лому характеризуЇтьс¤ тривалим процесом оновленн¤ вс≥х сфер життЇд≥¤льност≥ соц≥альних субТЇкт≥в. ” стан≥ формуванн¤ залишаютьс¤ орган≥зац≥йн≥, управл≥нськ≥ та правов≥ засади зор≥Їнтованоњ на цив≥л≥зован≥ ринков≥ в≥дносини економ≥ки. ѕоруч з конструктивними зм≥нами в сусп≥льств≥ в≥дбуваютьс¤ й деструктивн≥ процеси, ¤к≥ супроводжуютьс¤ поглибленн¤м кризових ви¤в≥в, загостренн¤м соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тико-правових проблем. ќдна з основних причин неспри¤тливих тенденц≥й сусп≥льного розвитку пол¤гаЇ в неспроможност≥ нин≥шньоњ системи державного управл≥нн¤ ¤к елементу державного буд≥вництва забезпечити ефективний перех≥д сусп≥льства до нового ¤к≥сного стану, а також у в≥дсутност≥ в≥дпов≥дноњ ≥деолог≥њ управл≥нн¤ державою.
Ќин≥ дл¤ ”крањни важливо розвивати наукову сферу державного буд≥вництва саме в њњ широкому значенн≥, ¤к досл≥дженн¤, розробленн¤ й розвТ¤занн¤ проблем загальнодержавних, а не т≥льки правових, тобто проблем, безпосередньо повТ¤заних ≥з розвитком держави й сусп≥льства. јдже на¤вна методолог≥чна фрагментарн≥сть, системна неоднозначн≥сть, спроби займатис¤ державним буд≥вництвом на пол≥тичних принципах, п≥дм≥на ≥нтерес≥в сусп≥льства клановими ≥нтересами, непрофес≥онал≥зм й аморальн≥сть ел≥ти, в≥дсутн≥сть здатност≥ њњ в≥дпов≥дати на виклики сучасност≥ призвели до того, що державне буд≥вництво в ”крањн≥:
1. не забезпечуЇ формуванн¤ держави ¤к системноњ ц≥л≥сност≥;
2. не Ї способом переходу ”крањни з обТЇкта м≥жнародноњ пол≥тики в позиц≥ю субТЇкта;
3. не формуЇ украњнське сусп≥льство ¤к ц≥л≥сн≥сть, а лише ¤к сп≥вдружн≥сть нац≥ональностей, що проживають на одн≥й територ≥њ.
“акий стан державного буд≥вництва в ”крањн≥ Ї природним в умовах в≥дсутност≥ регул¤рних наукових досл≥джень цього напр¤му. “ому нин≥шн¤ ситуац≥¤ життЇд≥¤льност≥ ”крањнськоњ держави вимагаЇ негайного проведенн¤ досл≥джень ≥з цього питанн¤, що й зумовлюЇ актуальн≥сть обраноњтематики.


5. ”крањнськ≥ земл≥ у пер≥од монголо-татарськоњ навали
Ќа к≥нець XII Ц початок XIII ст. у ÷ентральн≥й јз≥њ утворилас¤ могутн¤ в≥йськово-феодальна ћонгольська держава. ” 1206 р. њњ очолив “емучин, проголошений „инг≥сханом. ќдразу ж почалис¤ завойовницьк≥ в≥йни проти сус≥д≥в, а пот≥м татаро-монголи поступово просуваютьс¤ до кордон≥в  ињвськоњ –ус≥. ¬ 1223 р. на р.  алка 25-тис¤чне татаро-монгольське в≥йсько завдало нищ≥вноњ поразки дружинам п≥вденноруських кн¤з≥в, ¤к≥ нав≥ть перед обличч¤м гр≥зноњ небезпеки не змогли переступити через розбрат ≥ виступити сп≥льно. Ќаступний пох≥д проти –ус≥ татаро-монголи почали у 1237 р. п≥д орудою онука „инг≥схана Ц Ѕати¤. ѕрот¤гом 1237Ц1238 рр. були захоплен≥ р¤занськ≥, володимирськ≥, суздальськ≥, ¤рославськ≥ земл≥.
” 1239 р. Ѕатий захопив ѕере¤слав ≥ „ерн≥г≥в ≥ виступив на  ињв, де правив воЇвода ƒанила √алицького Ц ƒмитро. ¬осени 1240 р. почавс¤ штурм. «а допомогою ст≥нобитних машин завойовники вдерлис¤ у  ињв, але город¤ни продовжували мужньо боронитись. ќстанн≥м пунктом опору захисник≥в стала ƒес¤тинна церква. ћ≥сто було пограбоване й зруйноване. «а легендою, воЇвод≥ ƒмитру за мужн≥сть було збережено житт¤. ѕот≥м здобиччю завойовник≥в стали  амТ¤нець, ≤зТ¤слав, ¬олодимир, √алич.
«авд¤ки багаточисельност≥ та м≥цн≥й орган≥зац≥њ татаро-монгольських в≥йськ, з одного боку, та розпорошенню, в≥йськов≥й неп≥дготовленост≥ руських дружин, з ≥ншого, Ѕатий зум≥в приЇднати до своЇњ ≥мпер≥њ Ц «олотоњ ќрди, ¤ка охоплювала територ≥ю в≥д ”ралу до „орного мор¤, практично всю –усь.
ѕад≥нн¤ 1240 р. м≥ста  иЇва Ц центру ƒавньоруськоњ держави в≥дкрило Ѕатию шл¤х на «ах≥д. ѕройшовши вогнем ≥ мечем галицьк≥ та волинськ≥ земл≥, коч≥вники в 1241 р. вторглис¤ в ѕольщу, ”горщину, „ех≥ю, —ловаччину, “ранс≥льван≥ю. ѕроте знекровлен≥ на –ус≥ в≥йська Ѕати¤ вже 1242 р. були змушен≥ припинити своЇ просуванн¤ в зах≥дному напр¤мку. ѕовернувшись у понизз¤ ¬олги, завойовники заснували нову державу в склад≥ ћонгольськоњ ≥мпер≥њ Ц «олоту ќрду. « цього часу ƒавньоруська держава перестала ≥снувати. Ќа –ус≥ встановилос¤ ≥ноземне ≥го на довгих 238 рок≥в.

√лавна¤ —траница