—убТЇкти права. «а римським правом субТЇктами визнавалис¤ лише в≥льн≥ люди Ч т≥, що мали права й обовТ¤зки. –аби були речами, тобто обТЇктами. «датн≥сть мати права та обовТ¤зки (правоздатн≥сть) в –имськ≥й держав≥ визначалас¤ трьома статусами: статус свободи, статус громад¤нства, с≥мейний статус.
«а статусом свободи населенн¤ –иму под≥л¤лос¤ на в≥льних ≥ раб≥в. —татус свободи Чнайголовн≥ший дл¤ людей, ≥ тому зм≥ни в ньому могли призвести до двох дуже ≥стотних насл≥дк≥в Ч втрата свободи або њњ здобутт¤. «м≥ни у статус≥ свободи називалис¤ максимальними.
«а статусом громад¤нства в≥льн≥ утворювали пТ¤ть груп: римськ≥ громад¤ни (кв≥рити), латини, перегрини, в≥льнов≥дпущеники, колони. —татус громад¤нства Ч долучав в≥льну людину до певного прошарку населенн¤, ≥ тому зм≥ни в цьому статус≥ могли лише зм≥нювати права в≥дпов≥дноњ особи, а не в≥дм≥н¤ти њх. ÷≥ зм≥ни називалис¤ середн≥ми. —тани не могли зм≥нюватис¤ Ч наприклад, в≥льний м≥г стати рабом, а перегрин Ч римським громад¤нином.
—≥мейний статус под≥л¤в в≥льних людей на дв≥ групи: глава родини та п≥двладн≥. ƒо п≥двладних належали вс≥ члени с≥мейства, ¤к≥ жили разом ≥з главою.
—убТЇкти права в —тародавньому –им≥, ¤к ≥ в сучасному цив≥льђному прав≥, повинн≥ були мати правоздатн≥сть ≥ д≥Їздатн≥сть. ѕравоздатн≥сть виникала з моменту народженн¤ ≥ зникала з≥ смертю. ƒ≥Їздатн≥сть под≥л¤лас¤ за в≥ковим цензом на три категор≥њ. ƒо першоњ належали д≥ти до 7 рок≥в, ¤к≥ були абсолютно нед≥Їздатн≥, до другоњ д≥вчатка в≥д 7 до 12 рок≥в та хлопц≥ в≥д 7 до 14 рок≥в, що були обмежено д≥Їздатн≥ ≥ мали право укладати т≥льки др≥бн≥ угоди. ƒо третьоњ в≥ковоњ групи належали з 12 рок≥в д≥вчата та з 14 хлопц≥, що визнавалис¤ повнол≥тн≥ми та д≥Їздатними. ¬они мали право вчинювати будь-¤к≥ угоди, проте, уклавши ¤вно невиг≥дну, могли просити претора зд≥йснити реституц≥ю.
« II стол≥тт¤ н. е. особам до дос¤гненн¤ 25 рок≥в надавалос¤ право просити соб≥ куратора у тому раз≥, ¤кщо вони не могли самост≥йно зд≥йснювати своњ цив≥льн≥ права та виконувати обо-вТ¤зки. ѕризначенн¤ куратора обмежувало д≥Їздатн≥сть таких громад¤н, ≥ вони укладали угоди лише за його згодою (кр≥м одруженн¤ та запов≥данн¤ майна).
≤снували обмеженн¤ д≥Їздатност≥ людей з ф≥зичними вадами (наприклад, глухон≥мий не мав права брати участ≥ в стипул¤ц≥њ), душевнохворих, марнотратник≥в.
¬ д≥Їздатност≥ обмежувалис¤ особи, осуджен≥ до безчест¤, тобто т≥, хто зд≥йснював нег≥дн≥ вчинки (наприклад, займавс¤ проституц≥Їю, був сп≥йманий на лжесв≥дченн¤х або брав шлюб до зак≥нченн¤ жалобного року та ≥н.).
«а римським правом ж≥нка не могла пор≥вн¤тис¤ у д≥Їздатност≥ з чолов≥ком. ¬она завжди знаходилас¤ п≥д оп≥кою батька або чолов≥ка. јле за час≥в принципату було встановлено, що доросла ж≥нка, ¤ка не маЇ батька або чолов≥ка, маЇ право на самост≥йн≥ р≥шенн¤ з приводу свого майна, але все ж таки визнавалос¤, що ж≥нка знаходилас¤ у г≥ршому становищ≥, н≥ж чолов≥к.
