одиф≥кац≥¤ римського права. ƒосить велика к≥льк≥сть та р≥знопланов≥сть нормативного матер≥алу, що накопичивс¤ в —тародавньому –им≥, обумовили започаткуванн¤ в ≥мперський пер≥од ц≥лоњ низки кодиф≥кац≥й. ѕерш≥ спроби кодиф≥кац≥й були зроблен≥ приватними особами в Codex Gregorianus, що обТЇднав конституц≥њ в≥д јндр≥ана (≤≤ ст. н. е.) до к≥нц¤ ≤≤≤ ст. н. е. та Codex Hermogenianus, що доповнив попередн≥й кодекс конституц≥¤ми до ост¤нтина (початок IV ст. н. е.).
ѕерша оф≥ц≥йна кодиф≥кац≥¤ в≥дбулас¤ в V ст. н. е. ≤мператор ‘еодос≥й ≤≤ видав Codex Theodosianus ( одекс ‘еодос≥¤), в ¤кому були з≥бран≥ ≥ систематизован≥ ≥мператорськ≥ конституц≥њ, починаючи з ост¤нтина. онституц≥њ, що зТ¤вилис¤ п≥сл¤ прийн¤тт¤ кодексу, отримали назву новели ‘еодос≥¤.
јле найб≥льше значенн¤ дл¤ роман≥стики маЇ кодиф≥кац≥йна робота, проведена в перш≥й половин≥ VI ст. н. е. за час≥в правл≥нн¤ ёстин≥ана. одиф≥кац≥¤ була потр≥бна дл¤ ц≥л≥сноњ лог≥чноњ побудови законодавства, що ≥снувало без певноњ системи, та з метою врегулюванн¤ численних його суперечностей. р≥м того, ёстин≥ан намагавс¤ пристосувати норми до потреб тогочасного сусп≥льства. ѕро це св≥дчить л≥кв≥дац≥¤ стародавн≥х ритуал≥в на зразок mancipatio, emancipatio, cretio.
ƒл¤ кодиф≥кац≥њ ≥мператор створював спец≥альн≥ ком≥с≥њ. ѕершим результатом ц≥Їњ роботи 529 р. став так званий одекс першого виданн¤, ¤кий до нас не д≥йшов. 533 року був складений та обнародуваний зб≥рник, що вм≥щував фрагменти твор≥в класичних юрист≥в п≥д назвою Digesta або Pandectae. «б≥рник отримав загальнообођвТ¤зкове значенн¤ та складавс¤ з 50 книг, що под≥л¤лис¤ на титули та фрагменти. ƒ≥гести поЇднують вит¤ги з 275 твор≥в 38 юрист≥в.
“ого ж таки 533 року був виданий п≥дручник з римського права, ¤кий, однак, отримав силу закону. ¬≥н називавс¤ Ђ≤нституц≥њї та був складений на основ≥ ≥нституц≥й √а¤.
–азом з≥ згаданими роботами, з метою вир≥шенн¤ найсуперечлив≥ших питань в галуз≥ цив≥льного права, був перегл¤нутий одекс першого виданн¤, внасл≥док чого 534 року зТ¤вивс¤ одекс нового виданн¤, що збер≥гс¤ дотепер. одекс складаЇтьс¤ з 12 книг, що под≥л¤ютьс¤ на титули.
«д≥йснюючи кодиф≥кац≥ю, ком≥с≥њ мали право частково зм≥нювати норми дл¤ пристосуванн¤ њх до умов тогочасного сусп≥льства. “ак≥ зм≥ни отримали назву ≥нтерпол¤ц≥й.
Ќа момент правл≥нн¤ ёстин≥ана ≥снувало три зб≥рники Ч ≤нституц≥њ, ƒ≥гести та одекс, але розвиток законодавства на цьому не зак≥нчивс¤,Ч ≥мператор видавав нов≥ закони, що називалис¤ Ќовелами (тобто новими законами). ѕ≥зн≥ше, п≥сл¤ ёстин≥ана, Ќовели були також з≥бран≥ в окремий зб≥рник ≥ разом з ≤нституц≥¤ми, ƒ≥гестами та одексом склали Їдину систему римського законодавства, що в середн≥ в≥ки отримав назву Corpus Iuris Civilis (зв≥д цив≥льного права).
÷итати ≥з цього зводу в науков≥й л≥тератур≥ позначаютьс¤ так. Ќазва зб≥рника Ч першою великою л≥терою: ≤ Ч ≤нституц≥њ, D Ч ƒ≥гести, — Ч одекс, N Ч Ќовели. ѕ≥сл¤ того, залежно в≥д струкђтури кожного з джерел, через крапку або кому ставитьс¤ певна к≥льк≥сть цифр, що означають п≥дрозд≥ли зб≥рника. “ак, наприклад, в ≤нституц≥¤х Ч I.1.2.2 (≤нституц≥њ, 1 книга, 2 титул, 2 параграф), в ƒ≥гестах Ч D.4.2.21.5 (ƒ≥гести, 4 книга, 2 титул, 21 фрагђмент, 5 параграф) тощо.
