—падкуванн¤ за запов≥том (successio testamentaria). як зазначав ”льп≥ан, запов≥т Ч це правом≥рна ф≥ксац≥¤ нашого нам≥ру, складеного в урочист≥й форм≥ дл¤ того, щоб воно мало силу п≥сл¤ нашоњ смерт≥. ќднак, запов≥том визнавалос¤ не будь-¤ке розпор¤дженн¤ на випадок смерт≥, а т≥льки те, зм≥ст ¤кого ч≥тко визначав коло спадкоЇмц≥в (heredis institutio).
ўоб укласти запов≥т, особа повинна була мати спец≥альну здатн≥сть Ч testamentifactio activa (здатн≥сть укладати запов≥т). “акоњ здатност≥ не мали неповнол≥тн≥, нед≥Їздатн≥, особи, засуджен≥ за де¤к≥ види злочин≥в тощо.
‘орма запов≥ту в р≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди була р≥зною. Ќайб≥льш формал≥зованою ≥ гром≥здкою вона була в античний пер≥од, пот≥м поступово спрощувалас¤. ќднак, нав≥ть в юстин≥ан≥вську епоху вона залишалас¤ досить складною. ƒл¤ укладенн¤ запов≥ту необх≥дна була присутн≥сть семи св≥дк≥в, хоча письмова форма ≥ не була обовТ¤зковою.
” будь-¤кому раз≥, особа, що приймала спадщину, повинна була волод≥ти testamentifactio passiva, тобто мати можлив≥сть бути призначеною спадкоЇмцем. “акоњ можливост≥ не мали, наприклад, особи, ¤к≥ в момент смерт≥ спадкодавц¤ ще не були зачат≥, а також д≥ти державних злочинц≥в тощо.
≤нколи тestamentifactio passiva могло обмежуватис¤ певними умовами. “ак, за законом јвгуста про боротьбу з безшлюбн≥стю неодружен≥ чолов≥ки в≥ком в≥д 25 до 60 рок≥в та незам≥жн≥ ж≥нки 20Ч50 рок≥в могли отримати спадщину т≥льки п≥сл¤ близьких родич≥в. ѕ≥сл¤ будь-¤кого ≥ншого запов≥дача вони отримували спадщину т≥льки в тому раз≥, ¤кщо прот¤гом 100 дн≥в п≥сл¤ в≥дкритт¤ спадщини одружувалис¤.
ƒопускалос¤ призначенн¤ спадкоЇмц¤ п≥д в≥дкладальною умовою. ¬ такому раз≥ моментом в≥дкритт¤ спадщини вважавс¤ не день смерт≥ спадкодавц≥в, а день настанн¤ певноњ умови. Ќайпоширен≥шим прикладом в≥дкладальноњ умови може бути п≥дпризначенн¤ спадкоЇмц¤ (substitutio). —уть його зводилас¤ до того, що кр≥м основного призначавс¤ додатковий спадкоЇмець на той випадок, ¤кщо основний за певних причин не прийме спадщину (внасл≥док смерт≥, в≥дмови в≥д прийн¤тт¤, ≥нших обставин).
¬ де¤ких випадках запов≥т супроводжувавс¤ покладенн¤м (modus). —уть запов≥дального покладенн¤ пол¤гала у зобовТ¤занн≥ спадкоЇмц¤ вчинити певн≥ д≥њ на користь трет≥х ос≥б або самого померлого (наприклад, орган≥зац≥¤ похованн¤ або встановленн¤ памТ¤тника на могил≥).

—кажи спасибо —ивчику : )

√лавна¤ —траница