Зміст договору. Як зазначає юрист Павел (D. 44.7.3), зміст будь-якого зобов’язання визначається трьома термінами: dare, facere, praestare. Dare — означає «дати» (мається на увазі передати право власності), facere — «зробити» (вчинити дію або утриматись від такої), praestare — «надати» (надати певну послугу.)
Зміст договору складала сукупність прав та обов’язків контр-
агентів, а також умови, на яких договір був укладений. Ці умови поділялися на три види.
1. Істотні умови — обов’язкові для певного виду договору, без яких цей договір не може існувати (наприклад, для договору купівлі-продажу це предмет та ціна).
2. Звичайні умови — ті, що їх звично застосовують у певних видах договорів.
3. Випадкові — їх наявність не обов’язкова, але сторони мають бажання їх внести.
Чинність договору також залежала від настання певного терміну (dies). Визначалося два їх види: термін, з якого починає діяти договір (dies a quo), і термін, настання якого припиняло дію договору (dies ad quem).
Якщо термін визначено точно, його називали визначеним. Наприклад, календарні дати. Якщо ж відомо було тільки те, що термін настане, але невідомо коли, такі терміни називали невизначеними. Наприклад, смерть людини, якщо укладався договір довічного користування.
Бували терміни, пов’язані з умовою: а) невідомо чи відбудеться подія, але якщо відбудеться, то відомо коли (наприклад договір утримання особи до настання повноліття); б) не відомі ані можливість настання, ані час настання (наприклад, зобов’язання передати майно у разі одруження особи), але тоді зазначення терміну мало лише його ознаки, а по суті було умовою чинності договору.
Умовами чинності договору називалася вірогідність настання чи ненастання тих подій, залежно від яких сторони уможливлюють початок чи припинення дії договору, і про які точно не відомо, відбудуться вони чи ні. Поняття умов чинності договору слід відрізняти від поняття умов дійсності договору, позаяк дотримання останніх при укладенні договору обов’язкова.
Умови чинності договору можна класифікувати на: відкладальні та скасувальні. Відкладальними умовами називалися ті, що необхідні для виникнення певного договору. З огляду на те, що сторони початок чинності договору ставили в залежність від мож¬ливості настання певних подій, вони таким чином на невизначений час відкладали можливість виникнення нових правовідносин. Скасувальні умови ставили в залежність від певних подій строк чинності договору. Якщо такі події виникали, договір вважався нечинним, оскільки закінчився термін його дії.
Мету договору називали каузою. Тому договори, в яких мета укладення договору чітко визначена, називали каузальними. Договори, мети укладення яких не видно, називали абстрактними, адже вони наче абстрагувалися від цієї мети.

хо-хо-хо... картинка : Р

Главная Страница