ƒ≥¤льн≥сть юрист≥в. ёристами в стародавню епоху були жрец≥, що складали особливу касту, представники ¤коњ могли тлумачити закон. ÷≥ тлумаченн¤ були таЇмними ≥ широкому загалу не надавалис¤. ѕ≥зн≥ше перший консул ≥з плебењв Ч “≥бер≥й орункан≥й зробив своњ консультац≥њ публ≥чними. « цього моменту юриспруденц≥¤ перестала бути монопол≥Їю жрец≥в.
Ѕ≥льш≥сть римських юрист≥в належали до пан≥вного класу ≥ тому займали досить високе службове становище. Ќезважаючи на те, що юристи не мали права законотворенн¤, вони власним авторитетом забезпечували належну юридичну силу своњм тлумаченн¤м, що ставали майже обовТ¤зковими. ƒ≥¤льн≥сть юрист≥в, завданн¤м ¤коњ була допомога в застосуванн≥ права, фактично стала самост≥йною формою правоутворенн¤.
¬ пер≥од принципату позиц≥њ юрист≥в ще дужче зм≥цнюютьс¤, з огл¤ду на те, що принцепси через них впроваджують свою пол≥тику. ƒл¤ того щоб зробити юрист≥в знар¤дд¤м ц≥Їњ пол≥тики, декому з них надаЇтьс¤ право оф≥ц≥йних консультац≥й (ius publice respondendi). ¬они були обовТ¤зковими дл¤ судд≥в ≥ таким чином д≥¤льн≥сть юрист≥в стала правотворчою.
ѕрофес≥йна д≥¤льн≥сть юрист≥в (prudentes) мала три основних види: cavere (складати нов≥ позови та угоди), agere (вести справу в суд≥), respondere (давати в≥дпов≥д≥). Cavere передбачало повноваженн¤ щодо укладенн¤ позов≥в, угод та запов≥т≥в. «д≥йснюючи своњ повноваженн¤, юристи давали назви новим засобам правового захисту, створенн¤ ¤ких було в≥дпов≥ддю на нестандартн≥ ситуац≥њ, що виникали в юридичн≥й практиц≥. Agere належить до веденн¤ справи в суд≥, де юрист бере на себе повноваженн¤ сторони в процес≥, виступаючи при цьому ¤к адвокат. Ќайтипов≥шою функц≥Їю юрист≥в було respondere Ч висловлювати свою думку з приводу р≥зноман≥тних запитань приватним особам. јвтентичн≥сть авторства забезпечували або печаткою, або особистим листом юриста до судд≥, або ж св≥дченн¤м ос≥б, присутн≥х на консультац≥њ.
