≈дикти маг≥страт≥в. “ерм≥н Ђедиктї походить в≥д латинського dicere (обТ¤вл¤ти) ≥ спершу означав усне р≥шенн¤ маг≥страту (посадова особа в —тародавньому –им≥) з певного питанн¤. ѕоступово едикти починають м≥стити певну програму д≥¤льност≥ посадовоњ особи Ч програму, що њњ виголошують маг≥страти при вступ≥ на посаду. ѕередовс≥м це стосувалос¤ претор≥в (м≥ського, а з 242 р. до н. е. ≥ перегринського). ѕреторськ≥ едикти були присв¤чен≥ способам ≥ принципам зд≥йсненн¤ правосудд¤, а загальн≥ процесуальн≥ правила в≥н виставл¤в на спец≥альних поб≥лених дошках. ѕретор мав повноваженн¤, ¤к≥ дозвол¤ли йому роз≥бравђшись у сут≥ справи, дати вказ≥вку судд≥, ¤к њњ вир≥шити, або ж розгл¤дати справу самому ≥ за допомогою спец≥альних преторських засоб≥в захистити права особи. ѕричому, претор, керуючись принципом справедливост≥, м≥г ≥нтерпретувати певн≥ норми таким чином, що вони регулювали т≥ правов≥дносини, ¤к≥ ius civile не регулювало. “ому юрист √ай зазначав, що едикти м≥ського претора ≥ претора перегрин≥в м≥ст¤ть в соб≥ найповн≥ше право Ђamplissimum ius est in edictis duorum praetorum, urbani et peregriniї (Gai., 1.6).
ѕор¤д з преторами, що мали загальну юрисдикц≥ю, спец≥альна юрисдикц≥¤ надавалас¤ курульним едилам (aediles curules) Ч маг≥стратам, що в≥дпов≥дали за пор¤док в м≥ст≥. ≈дили також мали право видавати едикти.
≈дикти маг≥страт≥в набули особливого значенн¤, коли lex Aebutia (≤≤ ст. до н. е.) затвердив новий вид процес≥в Ч per formulas. « цього моменту претор м≥г захищати в≥дносини, не передбачен≥ ius civile, звичайними цив≥льно-правовими засобами. ѕ≥зн≥ше претор почав заповнювати прогалини в цив≥льному прав≥. Ќарешт≥, едикти претора стали включати так≥ пункђти, що були спр¤мован≥ на зм≥ну або виправленн¤ норм цив≥ль-
ного права, але претор не м≥г в≥дм≥н¤ти норми ius civile. ¬ результат≥ правотворчоњ д≥¤льност≥ маг≥страт≥в (претор≥в, курульних едил≥в, правител≥в пров≥нц≥й) пор¤д з ius civile утворилас¤ нова система норм, що отримала назву ius honorarium (посадове право) або ius praetorium (преторське право), оск≥льки воно ірунтувалос¤ переважно на преторських едиктах. ѕреторськ≥ едикти досить часто запозичували ≥ правител≥ пров≥нц≥й дл¤ виданн¤ власних.

√лавна¤ —траница