≈мф≥тевзис та суперф≥ц≥й. ƒо числа прав на чуж≥ реч≥ належали також речов≥, в≥дчужуван≥ права довгострокового користуванн¤ чужою землею, що передавалис¤ в спадщину: с≥льськогосподарською Ч дл¤ њњ обробки (емф≥тевзис), м≥ською Ч дл¤ буђд≥вництва (суперф≥ц≥й). ÷≥ права досить схож≥ з серв≥тутами, оск≥льки њх предметом Ї можлив≥сть користуватис¤ чужою р≥ччю. ¬≥др≥зн¤лис¤ вони тим, що були довгостроков≥ та передбачали б≥льше можливостей. ¬становленн¤ одного з цих двох прав на земельну д≥л¤нку робить право власност≥ майже ном≥нальним.
” зм≥ст емф≥тевзису входить право користуванн¤ земельною д≥л¤нкою (з правом зм≥ни характеру д≥л¤нки, але без права пог≥ршенн¤), збирати з нењ врожай, право закладати емф≥тевзис, в≥дчужувати, передавати в спадщину. јле право в≥дчуженн¤ емф≥-
тевзису обмежувалос¤ обовТ¤зком в≥дчужувача пов≥домити влас-ника про це, причому власник мав пр≥оритетне право прот¤гом двох м≥с¤ц≥в придбати емф≥тевзис. ѕри в≥дчуженн≥ власник отримував два в≥дсотки в≥д суми продажу. —убТЇкт емф≥тевзису зобовТ¤заний був сплачувати орендну плату за користуванн¤, а також земельний податок.
—уперф≥ц≥й ¤вл¤в собою под≥бне до емф≥тевзису речове, в≥дчужуване, з можлив≥стю передати в спадщину право буд≥вл≥ на чуж≥й м≥ськ≥й д≥л¤нц≥ та право користуванн¤ ц≥Їю д≥л¤нкою. ѕраво власност≥ на буд≥влю належало власнику земельноњ д≥л¤нки, оск≥льки в –им≥ ≥снувало правило, що буд≥вл¤ повТ¤зана ≥з-
землею, а тому й передаЇтьс¤ разом з нею.
ƒл¤ захисту суперф≥ц≥¤ та емф≥тевзису застосовували т≥ сам≥ позови, що й до захисту права власност≥, але у форм≥ позов≥в за аналог≥Їю.

ќтвет не окончательный, возможно поможет ответ 37-й.

» на том скажи спасибо —ивчику : )

√лавна¤ —траница