¬иди власност≥. ≤снували так≥ види власност≥:
в≥ритська Ч власн≥сть римських громад¤н. ѕ≥зн≥ше субТЇк-тами ц≥Їњ власност≥ стали ≥ латини, оск≥льки вони отримали римську правоздатн≥сть.
ѕреторська Ч це власн≥сть, ¤ка одержала захист в≥д претора. “акий захист був необх≥дний, коли продавець ≥ покупець не дотримувалис¤ обр¤ду манципац≥њ, ≥ тому за римськими законами таке майно не переходило у власн≥сть до набувача. “ому претор своњми ≥нтердиктами м≥г узаконити перех≥д права власност≥. “акий захист зд≥йснювавс¤ також при переход≥ права власност≥ в≥д римського громад¤нина до перегрина або навпаки. «азначений перех≥д був за римськими правом незаконним, тому що перегрини не мали римськоњ право- ≥ д≥Їздатност≥. ” такому раз≥ претор застосовував ф≥кц≥ю ≥ припускав, що перегрин був римським громад¤нином, ≥ тому перех≥д права власност≥ в≥дбувс¤ в≥дпов≥дно до римських закон≥в.
¬ласн≥сть перегрин≥в. ¬≥дпов≥дно до римського права перегрини не могли бути субТЇктами права власност≥, але згодом,
коли актив≥зувалас¤ торг≥вл¤ м≥ж римськими громад¤нами та перегринами, останн≥м надавалос¤ право Ч ius in commercio. ÷е право давало њм можлив≥сть брати участь у цив≥льному оборот≥. ¬насл≥док цього у перегрин≥в виникала власн≥сть, ¤ку вони отримували в≥д римських громад¤н.
ѕров≥нц≥йна власн≥сть. ѕров≥нц≥йну власн≥сть складала земл¤, що перейшла до власност≥ римського народу внасл≥док загарб-
ницьких в≥йн. ќдна частина ц≥Їњ земл≥ переходила до власност≥ держави ≥ складала частину державного земельного фонду, ≥нша частина також переходила до власност≥ держави, але залишалас¤ у користуванн≥ п≥дкорених народ≥в.
« державного фонду земл¤ видавалас¤ у користуванн¤ лише римським громад¤нам. ’оча вона передавалас¤ на прав≥ користуванн¤, фактично то було право власност≥ Ч римськ≥ громад¤ни мали право розпор¤джатис¤ ц≥Їю землею.
—кажи спасибо —ивчику : )
