«ахист волод≥нн¤. —пециф≥кою волод≥нн¤ ¤к правового ≥нституту була його захищен≥сть в≥д абсолютно вс≥х, нав≥ть в≥д власђника. ÷ей ≥нститут, однак, не отримав судового захисту (за вин¤тђком публ≥ц≥анського позову). ¬олод≥нн¤ захищалос¤ за допомогою ≥нтердикт≥в Ч спец≥альних наказ≥в претора, ¤к≥ започатковували спец≥альне ≥нтердиктне провадженн¤. √ай розр≥зн¤Ї три типи волод≥льницьких ≥нтердикт≥в: interdicta adipiscendae, retinenђdae, recuperandae possessionis (Gai., 4.143) Ч ≥нтердикти дл¤ отриманн¤, збереженн¤ та поновленн¤ волод≥нн¤.
ѕерший не належить безпосередньо до захисту волод≥нн¤, оск≥льки спр¤мований на призначенн¤ нового волод≥льц¤ поза волею попереднього. “ак, до цього виду можна в≥днести ≥нтердикт, що дозвол¤в власнику земельноњ д≥л¤нки у раз≥ невчасноњ сплати орендноњ плати, захопити в заставу реч≥ орендатора, що на н≥й знаходилис¤.
Interdicta retinendae possessionis римськ≥ юристи под≥л¤ли на два види: interdictum uti possidetis Ч дл¤ збереженн¤ волод≥нн¤ нерухомим майном та interdictum utrubi Ч дл¤ збереженн¤ волод≥нн¤ рухомими речами. ќбидва ≥нтердикти мали певн≥ обмеженн¤ щодо захисту. ¬ них зазначалос¤, що особа може отримати захист волод≥нн¤ т≥льки в тому раз≥, ¤кщо волод≥нн¤ встановлене Ђnec vi nec clam nec precarioї Ч ан≥ силою, ан≥ таЇмно, ан≥ пре-
карно (користуванн¤ до першоњ вимоги).
–озмежуванн¤ ≥нтердикт≥в на uti possidetis та utrubi ≥снувало до ёстин≥ана. ѕри цьому ≥мператор≥ механ≥зм збереженн¤ волод≥нн¤ рухомими речами був прир≥вн¤ний до механ≥зму збереженн¤ волод≥нн¤ нерухомими. “ому Їдиним ≥нтердиктом в цьому напр¤м≥ з 527 р. н. е. залишивс¤ uti possidetis.
“рет≥м р≥зновидом ≥нтердикт≥в в —тародавньому –им≥ були interdicta recuperandae possessionis Ч ≥нтердикти, що забезпечували поверненн¤ волод≥нн¤ у раз≥ незаконноњ його втрати. Interdicta recuperandae possessionis под≥л¤лис¤ на два види: unde vi та de precario. Interdictum unde vi надававс¤ волод≥льцю у раз≥ насильницького (vi) заволод≥нн¤ його майном. «авданн¤м претора було припинити таке насилл¤, тож ¤кщо при розгл¤д≥ справи зТ¤совувалось, що в≥дпов≥дач Ї власником або позивач сам отримав волод≥нн¤ у в≥дпов≥дача vi, clam або precario, претор все одно присуджував волод≥нн¤ тому, хто був насильно його позбавлений. ¬ласник же, що був позбавлений волод≥нн¤ насильно, своЇю чергою, не мав права на насильство, а повинен був звернутись до претора.
” раз≥ потвердженн¤ факту насильницького вилученн¤ реч≥, в≥дпов≥дач по ≥нтердикту unde vi був зобовТ¤заний повернути р≥ч з ус≥ма плодами ≥ прирощенн¤ми та в≥дшкодувати збитки (D. 43.16.6).
ѕри ёстин≥ан≥ ≥нтердикт unde vi був поширений також ≥ на випадок таЇмного самов≥льного захопленн¤ чужого майна (—. 8.4.11).
Interdictum de precario надававс¤ особ≥, що передала своЇ майно у прекарне користуванн¤ (тимчасове, безоплатне користуванн¤ до першоњ вимоги), ¤кщо особа, ¤ка вз¤ла це майно у користуванн¤, вчасно його не повертаЇ.
р≥м ≥нтердиктного захисту, добросов≥сний волод≥лець м≥г захистити своЇ волод≥нн¤ за допомогою публ≥ц≥анського позову Ч actio in rem publiciana. ÷ей позов надававс¤ особ≥, волод≥нн¤ ¤коњ в≥дпов≥дало вс≥м вимогам дл¤ набутт¤ реч≥ за давн≥стю, однак строк ¤коњ не сплив. ƒл¤ того щоб надати таким в≥дносинам захисту, претор застосовував ф≥кц≥ю ≥ включав у формулу положенн¤, за ¤ким вважалос¤, що позивач витримав строк волод≥нн¤ ≥ в≥дпов≥дно отримав право власност≥ на цю р≥ч. ƒобросов≥сний волод≥лець отримував захист за публ≥ц≥анським позовом т≥льки в≥д недобросов≥сного волод≥льц¤, але не в≥д власника.
—кажи спасибо —ивчику : )
