¬становленн¤ ≥ припиненн¤ волод≥нн¤. ƒл¤ встановленн¤ волод≥нн¤ треба було мати corpore et animo. –имл¤ни вважали, що т≥льки поЇднанн¤ реч≥ та вол≥ волод≥ти нею може встановити волод≥нн¤. ¬становити факт волод≥нн¤ певною р≥ччю було не важко, оск≥льки волод≥лець, зазвичай, њњ не приховував. —кладн≥ше було встановити нам≥р особи. ÷¤ особа може волод≥ти р≥ччю ¤к з нам≥ром вважати њњ своЇю, так ≥ виступати њњ утримувачем ≥ просто користуватис¤ нею. “ому важливо було встановити causa possessionis (правову п≥дставу, на ¤к≥й особа зд≥йснюЇ волод≥нн¤). ” раз≥ отриманн¤ права волод≥нн¤ за договором куп≥вл≥-продажу, даруванн¤, м≥ни та ≥нших договор≥в, що надавали п≥дставу ставитис¤ до реч≥, ¤к до своЇњ, римл¤ни говорили про виникненн¤ волод≥нн¤. ¬ раз≥ укладенн¤ ≥нших договор≥в, ¤к≥ обумовлювали тимчасове утриманн¤ реч≥, йшлос¤ про триманн¤. «гадан≥ приклади найпоширен≥ш≥, однак були й ≥нш≥ випадки встановленн¤ волод≥нн¤ ≥ триманн¤. “ак, злод≥й також визнававс¤ волод≥льцем, щоправда, незаконним, оск≥льки в≥н фактично волод≥в р≥ччю, ≥ в нього була вол¤ вважати њњ своЇю. “ака р≥ч п≥дл¤гала поверненню власнику. “риманн¤, наприклад, могло виникнути внасл≥док знах≥дки чужоњ реч≥, ¤кщо особа, що њњ знайшла, не мала нам≥ру вважати цю р≥ч своЇю.
ѕерв≥сним способом встановленн¤ волод≥нн¤ було захопленн¤ н≥чийноњ реч≥ (occupatio), пох≥дним (найпоширен≥шим) способом вважалас¤ передача реч≥ (traditio). ƒл¤ переходу права волод≥нн¤, ¤к ≥ права власност≥, треба було дотриматис¤ певноњ процедури, суть ¤коњ пол¤гаЇ в тому, що чинний волод≥лець публ≥чно передавав р≥ч та в≥дмовл¤вс¤ в≥д права на нењ, а новий волод≥лець отримував р≥ч та набував на нењ право. “аке становище було прийн¤тним дл¤ угод з рухомим майном, але щодо нерухомост≥ викликало певн≥ проблеми.
“ому передача реч≥ в≥дбувалас¤ у два способи: фактично або абстрактно. јбстрактна передача не обумовлювала безпосереднього врученн¤ реч≥ одержувачу, а вимагала певних д≥й, ¤к≥ б симђвол≥зували таку передачу. « огл¤ду на це зТ¤вилос¤ к≥лька способ≥в абстрактноњ передач≥:
а) traditio longa manu Ч передача довгою рукою. ÷е передача, що в≥дбувалас¤ на високому м≥сц≥, наприклад, на веж≥, з ¤кого видно обТЇкт волод≥нн¤. „инний волод≥лець показував майно майбутньому волод≥льцю ≥ передавав йому своЇ право;
б) traditio symbolica Ч символ≥чна передача. ѕередававс¤ не сам обТЇкт, а його символ, наприклад ключ≥ в≥д будинку. ѕередача символу мала в≥дбуватис¤ безпосередньо б≥л¤ обТЇкту волод≥нн¤;
в) traditio brevi manu Ч передача короткою рукою. ¬≥дбувалас¤ у тих випадках, коли утримувач ставав волод≥льцем. “обто р≥ч уже фактично знаходилас¤ у нього, в≥н лише набував право на волод≥нн¤ нею;
г) constitutum possessorium Ч мало м≥сце тод≥, коли колишн≥й волод≥лець передавав набувачу не р≥ч, а animus possessionis. –≥ч же фактично залишалас¤ в його волод≥нн≥ ≥ в≥н ставав њњ утримувачем. “ака ситуац≥¤ була можлива у раз≥ найму реч≥ колишн≥м волод≥льцем у нового, встановленн¤ на нењ узуфрукту або з ≥нших п≥дстав.
¬олод≥нн¤ припин¤лос¤ втратою бодай одного з двох необх≥дних елемент≥в Ч corpus possessionis або animus possessionis. ¬трата corpus possessionis могла в≥дбутис¤ у раз≥ загибел≥ реч≥ поза волею волод≥льц¤ або знищенн¤ њњ св≥домо. Animus posђsessionis втрачалос¤, наприклад, коли реч≥ вилучали з цив≥льного об≥гу, або њњ конф≥скували. ƒосить поширеними були випадки, коли волод≥лець водночас втрачав ≥ предмет волод≥нн¤
≥ волю волод≥ти. ѕрикладом таких в≥дносин були укладенн¤ договор≥в, зг≥дно з ¤кими волод≥лець св≥домо в≥дчужував р≥ч ¤к за платню, так ≥ безкоштовно (договори даруванн¤, куп≥вл≥-продажу, м≥ни тощо).
—кажи спасибо —ивчику : )
