5. ѕод≥льн≥ та непод≥льн≥ реч≥. ¬ природ≥ вс≥ реч≥ ф≥зично Ї под≥льними до безк≥нечност≥. ” прав≥ ж њх вважають под≥льними т≥льки тод≥, коли при такому под≥л≥ не втрачаютьс¤ перв≥сн≥ функђц≥њ реч≥. ƒл¤ правовоњ св≥домост≥ римл¤н також було характерно розум≥нн¤ цього. Ќепод≥льними речами римл¤ни вважали, наприклад, худобу, од¤г, знар¤дд¤ прац≥. ѕод≥льними Ч продукти харчуванн¤, матер≥али тощо.
ћожлив≥сть юридичного под≥лу реч≥ мала велике значенн¤ при розпод≥л≥ сп≥льного майна, надто ж тод≥, коли кожна сторона претендувала на ту саму р≥ч. якщо њњ можна було под≥лити ≥ юридично, ≥ ф≥зично, кожен отримував свою частку. якщо цього зробити було не можна Ч у реч≥ визначали ≥деальну частку кожного, а сама вона залишалас¤ в сп≥льн≥й власност≥, або ж у власност≥ одн≥Їњ особи за умови, що ≥нша отримаЇ варт≥сть своЇњ частки гр≥шми або майном.
–имл¤ни позначають под≥льн≥ реч≥ описово: res quae divi-sionem recipit (D. 45.1.4.1). Ќа непод≥льн≥сть реч≥ може вказувати терм≥н individuus. ≤нколи, щоб п≥дкреслити юридичну природу непод≥льност≥ реч≥, римл¤ни називають њх речами, ¤к≥ не можна под≥лити не знищивши або не пошкодивши: Ђquae sine interitu (sine damno) dividi non possuntї (D. 6.1.35.3).
6. –еч≥ прост≥, складн≥ та складен≥. ѕрост≥ Ч це т≥ реч≥, що ¤вл¤ють собою орган≥чне поЇднанн¤ елемент≥в, тобто створен≥ за законами природи. —кладн≥ ж реч≥ Ї результатом механ≥чного поЇднанн¤ дек≥лькох простих речей. “ак, наприклад, кам≥нь Ч прос-
та р≥ч, а д≥м, частиною ¤кого в≥н Ї, буде р≥ччю складною.
р≥м простих та складних речей, наука римського права роз-
р≥зн¤Ї також р≥зновид складених речей. —кладен≥ реч≥ (quae ex distantibus corporibus sunt) утворюютьс¤ з предмет≥в, що збер≥гають свою ≥ндив≥дуальн≥сть, але разом з тим Ї складовими одного ц≥лого. ѕрикладом таких речей може бути отара тварин Ч попри смерть одних тварин та народженн¤ ≥нших, отара залишаЇтьс¤ сама собою. –озмежуванн¤ речей на прост≥, складн≥ та складен≥ мало значенн¤ дл¤ багатьох правових ≥нститут≥в. ¬≥дчуженн¤
частини складеноњ реч≥ не означаЇ в≥дчуженн¤ вс≥Їњ реч≥. ≤ навпаки, поЇднанн¤ чужоњ реч≥ з р≥ччю власника в одну просту р≥ч переносить право на нењ власнику ц≥лого (D. 6.1.23.2Ч6.1.23.5). якщо чужа р≥ч стала частиною складеноњ, власник не може њњ витребувати назад, не вир≥шивши спершу питанн¤ про њњ в≥дђокремленн¤.
—кажи спасибо —ивчику : )
