ѕравов≥ в≥дносини батьк≥в та д≥тей. ¬с≥ д≥ти (народжен≥ в законному шлюб≥ та всиновлен≥) перебували п≥д владою домовладики (pater familias). ≤сторичною передумовою виникненн¤ ц≥Їњ влади було м≥ркуванн¤ римл¤н, що батько с≥мейства в≥дпов≥дальний за продовженн¤ роду, а тому його влада над членами рођдини не повинна обмежуватис¤ жодними чинниками.
Ќайголовн≥шим повноваженн¤м домовладики було право житђт¤ та смерт≥ (ius vitae ac necis), ¤ке ≥снувало прот¤гом всього республ≥канського пер≥оду. ÷е означало, що п≥двладного сина домовладика м≥г будь-¤к карати, нав≥ть убити. ѕ≥двладний син мав libertas та civitas. ¬ галуз≥ публ≥чного права в≥н мав так≥ сам≥ права, ¤к батько (кр≥м можливост≥ бути сенатором). ” с≥мТњ син завжди був п≥дпор¤дкований батьку, причому незалежно в≥д в≥ку та факту на¤вност≥ власноњ с≥мТњ.
ѕ≥д батьк≥вську владу попадав римський громад¤нин, що був народжений в с≥мТњ римських громад¤н, усиновлений ними або узаконений. Ѕатьк≥вська влада поширювалас¤ т≥льки на д≥тей, що були народжен≥ в законному римському шлюб≥. ” раз≥ позашлюбного народженн¤ дитину могли узаконити, тобто визнати такою, що народжена в≥д певних батьк≥в з поширенн¤м на нењ вс≥х прав римського громад¤нина. р≥м того, громад¤нин –иму м≥г всиновити дитину. ¬ такому раз≥ њњ визнавали його дитиною, на нењ поширювалас¤ його батьк≥вська влада.
¬синовленн¤ було двох вид≥в: arrogatio (¤кщо всиновлювалас¤ особа, ¤ка в цей момент не перебувала п≥д владою батька) та adoptio (¤кщо на момент всиновленн¤ особа перебувала п≥д батьк≥вською владою). ƒл¤ всиновленн¤ були встановлен≥ певн≥ правила: а) всиновлювати м≥г, зазвичай, т≥льки чолов≥к (ж≥нђка лише в тому раз≥, ¤кщо мала д≥тей, але пот≥м њх втратила); б) усиђновитель повинен бути особою свого права; в) уси-новитель повинен бути старшим за усиновленого не менш н≥ж на 18 рок≥в (adoptio naturam imitatur Ч всиновленн¤ зд≥йс-
нюЇтьс¤ за законами природи D.1.7.40.1). ƒл¤ аррогац≥њ, кр≥м дотриманн¤ згодних правил, необх≥дним було проведенн¤ маг≥стратом спец≥ального розсл≥дуванн¤ з метою запоб≥ганн¤ можливост≥ пог≥ршенн¤ матер≥ального та морального стану всиновленого.
Ѕатьк≥вська влада припин¤лас¤: а) у раз≥ смерт≥ домовладики (тод≥ домовладикою ставав найстарший чолов≥к, ≥ вс≥ члени родини переходили п≥д його владу); б) з≥ смертю п≥двладного; в) ≥з втратою свободи чи громад¤нства домовладикою чи п≥двладним; г) через позбавленн¤ домовладики батьк≥вських прав; д) у раз≥ отриманн¤ п≥двладним почесних звань; е) внасл≥док емаципац≥њ (emancipatio) Ч зв≥льненн¤ з-п≥д влади за волею батька та згодою самого п≥двладного.
—кажи спасибо —ивчику : )
