ѕравов≥ в≥дносини подружж¤. ѕравов≥ в≥дносини подружж¤ мали особистий та майновий характер, причому вони ≥стотно в≥др≥зн¤лис¤ залежно в≥д виду шлюбу.
¬≥дносини в шлюб≥ cum manu. „олов≥к мав повну владу над ж≥нкою. ¬≥н м≥г ¤кзавгодно њњ карати, витребувати ¤к р≥ч назад, ¤кщо вона самов≥льно залишала д≥м, мав право продати њњ в рабство. ƒружина й д≥ти в так≥й с≥мТњ були повн≥стю позбавлен≥ правоздатност≥. јле чинником, що стримував гн≥в чолов≥ка, була громадська думка. ћ≥ру покаранн¤ дружини за провину визначала рада, ¤ка складалас¤ з родич≥в дружини, але часто чолов≥к робив те, що вважав за потр≥бне, не зважаючи на думку ради.
ўодо майна ситуац≥¤ була не краща Ч ж≥нка його не мала, бо нав≥ть дошлюбне њњ майно автоматично ставало власн≥стю чолов≥ка. ѕроте дружина могла бути спадкоЇмницею свого чолов≥ка, ≥ на нењ поширювалос¤ його громадське становище.
¬≥дносини подружж¤ в шлюб≥ sine manu. ƒружина була незалежною ≥ збер≥гала дошлюбний статус. “а все ж таки, не зважаючи на њњ самост≥йн≥сть, главенство у вир≥шенн≥ внутр≥шн≥х с≥мейних питань збер≥галос¤ за чолов≥ком.
ћайно належало подружжю за принципом под≥льност≥ на майно чолов≥ка та майно дружини. ƒошлюбна власн≥сть належала дружин≥ ≥ вона мала право на будь-¤к≥ угоди, повТ¤зан≥ з њњ майном.
’арактерною особлив≥стю майнових в≥дносин с≥мТњ без чо-
лов≥чоњ влади була заборона дарувати майно подружжю, щоб
не допустити залежност≥ дружини в≥д чолов≥ка ≥ забезпечити њй ц≥лковиту матер≥альну свободу. –имл¤ни вважали, що шлюб ірунђтуЇтьс¤ на сердечному коханн≥, а не на матер≥альн≥й зац≥кавленост≥.
’арактерним дл¤ цього шлюбу було отриманн¤ чолов≥ком посагу нареченоњ з рук њњ батька.
